Крах апартеїду1 на півдні Африки

ТЕМА 6. РОЗВИТОК ПРОВІДНИХ КРАЇН АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

§ 25. Країни Африки та Близького Сходу

2.Крах апартеїду1 на півдні Африки.

З 1948 р. расистський режим Південно-Африканського Союзу (ПАС) офіційно запровадив політику апартеїду. Понад 300 законів, ухвалених різними урядами ПАС (з 1961 р. – ПАР), створили її систему. Велике обурення викликало ухвалення закону “Про розвиток”, який обгрунтовував створення 10 бантустанів – маріонеткових “національних держав”, де повинні

були жити окремі етнічні групи за межами території, зайнятої білою меншиною.

1Апартеїд – крайня форма расової дискримінації.

 Крах апартеїду1 на півдні Африки

Йоганнесбург – одне з найбільших міст Південної Африки

Світове співтовариство рішуче засудило расистський режим ПАР, а ООН ввела проти нього економічні, політичні та інші санкції. Боротьбу проти апартеїду вела більшість африканського населення ПАР, однак вона послаблювалася міжплемінними суперечностями. У країні існували два ворогуючі політичні угруповання – Африканський національний конгрес (АНК) і зулуський рух “Інката”.

У 1961 р. АНК і комуністична партія, яка діяла в підпіллі, створили збройне формування “Спис нації”, однак його діяльність паралізували масові арешти, а лідера АНК Н. Манделу засудили до довічного ув’язнення.

Внутрішньополітичний розвиток країни багато в чому визначала правляча з 1948 р. націоналістична партія. Вона була ініціатором ухвалення всіх расистських законів і впродовж десятиріч обстоювала режим апартеїду.

Після приходу до влади Фредеріка де Клерка, лідера націоналістичної партії, який став у 1989 р. президентом країни, розпочався поступовий демонтаж системи апартеїду. Були скасовані одіозні обмеження для африканського населення, анульовано закон про заборону змішаних шлюбів. Президент і його прихильники виступали за активне залучення небілого населення до економічного й політичного життя. Було легалізовано всі опозиційні політичні партії, амністовано багатьох політичних в’язнів. У 1991 р. вийшов на волю Н. Мандела.

У квітні 1994 р. у ПАР уперше відбулися вибори до парламенту без расової дискримінації. За підсумками виборів АНК, за який проголосувало 62,55 % виборців, здобув більшість місць у нижній і верхній палатах парламенту (національна асамблея і сенат) і посади президента ПАР та першого виконавчого віце-президента (Т. Мбекі), представники якого очолили 18 із 27 міністерств. Президентом ПАР став Нельсон Мандела.

Нельсон Мандела та його уряд неухильно здійснювали політику національного примирення, у тому числі через збереження статусу-кво в економічній системі та становища білого населення з одночасним ужиттям масштабних заходів для поліпшення соціально-економічного становища африканського населення країни. У червні 1999 р. на чергових президентських виборах переміг Табо Мбекі, який продовжив курс Н. Мандели.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Крах апартеїду1 на півдні Африки - Історія


Крах апартеїду1 на півдні Африки