Крива Філіпса

Крива Філіпса – крива, яка відображає зв’язок між безробіттям і номінальною заробітною платою. Обгрунтував цю криву англійський економіст О. Філіпс на прикладі Великобританії упродовж 1861 – 1957. Із К. Ф. випливає висновок, що високі темпи інфляції повинні супроводжуватися низьким рівнем безробіття і навпаки. Ця модель забезпечувала задовільне пояснення макроекономічного функціонування до 1970. З 70-х XX ст. в економіці розвинених країн світу спостерігається одночасне зростання інфляції й безробіття, тобто стагфляція. Послідовники Філліпса

встановили залежність між рівнем безробіття і темпами інфляції. Зникнення стагфляції до 1988, на думку М. Фрідмена, пояснюється тим, що упродовж довготермінового періоду певний рівень виробництва і зайнятості поєднується з так званим природним безробіттям, якому відповідає будь-який темп інфляції, а К. Ф. за цих умов трансформується у вертикальну пряму. Більшість економістів вважають справедливим висновок про обернено пропорційний характер безробіття та інфляції у короткотерміновому періоді та відсутність такого зв’язку в довготерміновому періоді.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Крива Філіпса - Економічний словник


Крива Філіпса