Культура ділова

Культура ділова – сукупність соціально-трудових відносин між учасниками господарської діяльності, виражених у морально-етичних і правових нормах, цінностях, знаннях про цілі й способи здійснення такої діяльності, а також зразки ділової поведінки у процесі діяльності, спрямованої на зростання доходів, передусім прибутків. У К. д. цінностями вважають: діловий успіх, відповідні матеріальні блага, змістовну працю, суспільне та колективне визнання, соціальний статус і престиж, авторитет у колективі і суспільстві тощо. Цінності, норми та знання

реалізуються у взаємодії суб’єкта підприємницької діяльності з такими об’єктами та суб’єктами, як природа, інші люди (працівники, партнери, постачальники, споживачі тощо), органи державної влади та їх представники, закони, громадська думка тощо. Розрізняють внутрішній аспект К. д. (цінності, потреби, інтереси, емоції, психологічні переживання тощо) і зовнішній (техніко-економічний, представлений технічними та економічними вимогами тощо), які реалізуються через систему управління. Основними
елементами К. д. є особистісний, груповий, організаційний, соціокультурний та цивілізаційний рівні. Головний суб’єкт ділових відносин і носій К. д. – особистість, передусім підприємець. Загалом, людський фактор – домінуючий фактор соціально-економічного прогресу суспільства, ділові відносини менталітету опосередковуються загальноприйнятими нормами, загальнолюдськими цінностями, традиціями, історією конкретного суспільства, певної організації. Цей чинник набуває винятково важливого значення за умов зростання взаємодії різних культур, зокрема в діяльності ТНК та спільних підприємств. Важливим кроком у цьому напрямі є прийнята 1994 керівниками провідних національних і транснаціональних корпорацій США, Західної Європи та Японії декларація “Принципи бізнесу”, яка визначила такі фундаментальні засади діяльності у сфері підприємницької діяльності, як відповідальність (“від добробуту акціонерів до добробуту його партнерів”); економічна та соціальна ефективність (“до прогресу та справедливості у світовому співтоваристві”); етичність (“від панування закону до духу довіри”); поважання правових норм; підтримка багатосторонніх торговельних відносин; турбота про довкілля; уникнення протизаконних дій. Хоча більшості цих засад ТНК не дотримуються або під впливом держав і громадськості реалізують лише частково, вони є правовими та морально-етичними нормами для майбутньої орієнтації в діяльності ТНК. Певною мірою ці принципи наявні в багатьох сучасних К. д. Розвиток української К. д. гальмують відсутність належного досвіду ведення справи за ринкових умов, недосконале законодавство, криміналізація економіки тощо, а також соціокультурні чинники – традиції, звички, норми ділової поведінки, що утвердилися за командно-адміністративної системи.




Культура ділова