Тема. Культура спілкування. (Вправи 12-17).
Мета. Формувати в учнів уявлення про культуру мовлення і основні правила культури спілкування; виробляти навички мовного етикету; розвивати зв’язне мовлення, вміння вести діалог.
Обладнання: таблиця-схема “Культура мовлення”, плакати з висловлюваннями про рідну мову.
Хід уроку
I. Організація класу.
II. Актуалізація опорних знань учнів.
1. Перевірка домашнього завдання (вправа 11, завдання 2).
– Прочитайте пораду, які ви записали. Як ви будете її дотримуватися?
2. Гра
– Назвіть види мовлення, з якими ви ознайомилися на минулому уроці.
– Що таке усне мовлення?
– Які вимоги до усного мовлення ви знаєте і виконуєте?
– Що таке писемне мовлення?
– Яким повинно бути писемне мовлення?
– Потурбуйте свій “банк пам’яті” і пригадайте речення із диктанту швидкої дії. (Мудра голова не говорить лихі слова.)
– Пофантазуйте, у якої людини така голова.
III. Повідомлення теми і завдань уроку.
1. Каліграфічна хвилинка.
– Спишіть з дошки вислів. Зверніть увагу на з’єднання букв.
Добре слово – як музика.
–
– Чи можна речення-диктант швидкої дії і речення каліграфічної хвилинки вважати порадами? Чому? (Відповіді учнів.)
2. Слово вчителя.
– Сьогодні ми будемо читати, радитись, висловлювати власні думки про культуру мовлення і основні правила культури спілкування.
IV. Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу.
1. Робота з таблицею “Культура мовлення” (повторення).
2. Народна мудрість про культуру мовлення і спілкування.
Інформація для вчителя
У фольклорі, як ніде інде, віддзеркалений характер опосередкованих мовою людських взаємин, культури спілкування, етикетного ставлення до людей, таких рис людини як статичність, пристойність, дотримання слова, ввічливість тощо.
Наведені нижче українські прислів’я і приказки – це мізерна частка того, що говориться в нашому фольклорі про мову і мовлення в аспекті культури людських стосунків. Слушні, часом дотепно сформульовані народні оцінки, правила й поради мають і пізнавальний, ужитковий сенс. Їх треба знати, ними треба послуговуватися.
– Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається.
– Яка людина, така й мова.
– Який розум, така й бесіда.
– Вміти не вміти – треба говорити.
– Добре тому жити, хто вміє говорити.
– Коня кують уздами, а людину – словами.
– Вола ловлять за роги, а людину – за слова.
– Не говори про себе доброго, бо не повірять, ні злого, бо подумають ще гірше.
– Розумному не кажи, бо сам знає, а дурневі не кажи, бо не послухає.
– Говори з іншими поменше, а з собою побільше.
– Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.
– Хто хвалиться, той злих сусідів має.
– Красно говорить приятель, а правду каже неприятель.
– На грубе слово не сердься, на ласкаве не здавайся.
– Як губа не те скаже, то личко не покаже.
– Улесливий пес у вічі ласкається, поза очі кусається.
– Янгольський голосок, та чортова думка.
– Легше переконувати словами, як кулаками.
– Кого не б’є слово, того не поб’є й палка.
– Кричить, мов чорт з нього шкуру дере.
– Не кричи, а ліпше навчи.
– Як батько кричить, то син гарчить.
– Не до тебе п’ють – не кажи: “Дай, Боже, здоров’я!”.
– Співати добре разом, а говорити окремо.
– Нема глухішого від того, хто не хоче слухати.
– Будь добрим слухачем – будеш добрим оповідачем.
– Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, другого не гудь.
– Язик, мов у постолах.
– Говорить, мов клоччя жує.
– Говорить, як три дні не їв.
– Забубонів, як старий дяк.
– Засипав словами, як горохом у бочку.
– За вашим шепотом нашого крику не чути.
– Говорить у пересилку.
– Говорить п’яте через десяте.
– Те саме слово, та не так би мовити.
– Кажи рідко, та їдко.
– Говорити – біда, а мовчати – інша.
– Лихо говіркому, та недобре й мовчазному.
– Краще недоговорити, ніж переговорити.
– Або розумне казати, або зовсім мовчати.
– Менше говори – більше вчуєш.
– Тисячу разів пожалкуєш, що сказав, а раз – що змовчав.
– Тримай язик на прив’язі.
– Мовчене, де схочеш, там поставиш.
– Коли сам говорить, то й собаці не дасть гавкнути.
– Стережися собаки, котрий не гавкає, а чоловіка – котрий не говорить.
– Як хочеш щось збрехати, то прикуси язика.
– Догана мудрого краща, як похвала дурного.
– Коли з мудрим говорю, то ся розуму наберу, а коли з дурним, – то й свій загублю.
– Радься другого, а гляди свого.
– Навіть те, що старші кажуть на глум, берм на ум.
– 3 тобою розмова, як з вітром полова.
– Де багато слів, там мало правди.
– Говорить три дні, а все про злидні.
– Не мели, як пустий млин.
– 3 пустого в порожнє переливає.
– Язиком молоти не дрова колоти спина не заболить.
– Довгий язик – короткі думки.
– Хто мало думає, той багато балакає.
– Коли хочеш щось сказати, то подумай, як почати.
– Бережи хліб на обід, а слово на відповідь.
– Довго думав, та добре сказав.
– Говори, та не проговорися.
– Не ласкаве слово хороше, а правдиве.
– Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
– Слова масні, а пироги пісні.
– І від солодких слів буває гірко.
– Мале слово велику образу творить.
– Гостре словечко коле сердечко.
– Жало гостре, а язик ще гостріший.
– Говорити можна, а лаятись не треба.
– Пізнати по носі, хто змерз, а по мові – хто пес.
– Мудра голова не говорить лихі слова.
– Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
– Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова – завзятих ворогів.
– Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
– Добре слово й залізні ворота відчинить.
– Холодним словом серце не запалиш.
– Від теплого слова й лід розмерзає.
– Мудре слово на міцних ногах стоїть.
– Розумне слово йде в діло.
Кілька прислів’їв і приказок можна оформити на окремих плакатах, щоб надалі використовувати для списування, самодиктантів або диктантів швидкої дії з наступною самоперевіркою.
3. Робота в групах (за вправою 12).
Завдання для роботи в групах.
Група 1. Обговорити і повідомити правила поведінки у транспорті.
Група 2. Обговорити і пригадати правила поведінки у кінотеатрі, музеї.
Група 3. Обговорити і визначити послідовність правил поведінки у крамниці за значущістю.
Група 4. Обговорити і повідомити основні правила культури спілкування між людьми.
Фізкультхвилинка.
V. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
1. Вибіркове списування з граматичним завданням (за вправою 13).
– Поясніть, чому саме це висловлювання ви вибрали і як його розумієте? Зробіть звуко-буквений аналіз одного із виділених слів (на вибір) (додаток 3).
2. Робота в парах (вправа 14).
А) Ознайомлення з текстом, визначення теми і головної думки тексту.
Б) Обговорення думки, висловленої в останньому реченні.
В) Добір синонімів до виділеного слова. (Збагачувати – поліпшувати, поповнювати, розширювати.)
3. Гра “Фанти” (за запитаннями вправи 15).
Оголошується гра “Фанти”. Тема – “Культура спілкування”. Хто бере участь у грі (а це 6 учнів, бо є 6 запитань вправи, записаних каліграфічним почерком на окремих аркушах), кладе у кошичок, коробку або капелюшок якусь свою річ. Ведучий (один із учнів) театральним голосом промовляє до вчителя, який стоїть спиною до ведучого і не бачить, чий “фант”: “Яке запитання для цього “фанта”?”.
Вчитель таким самими голосом ставить одне із шести запитань, на яке учень повинен дати повну й обгрунтовану відповідь. Можна брати допомогу залу.
4. Словничок.
Опрацювання і запам’ятовування правопису слів ввічливості (слова в рамочці, а також слова вправи 16, виділені курсивом).
5. Оправа “Народний порадник” (вправа 17).
– Опрацюйте текст вправи, виберіть і назвіть пораду, яка зараз є найнеобхіднішою для вас.
6. Оправи для самостійної роботи (робочий зошит).
VI. Підсумок уроку.
Гра “Тест на щирість”.
– Чи вмієте ви спілкуватися з іншими людьми?
– Чи використовуєте у своєму мовленні слова ввічливості?
– Чи зрозуміле вам поняття “культура мовлення”?
– Чи кожен може оволодіти культурою мовлення?
– Чи взяли ви з цього уроку щось для свого життя?
VII. Повідомлення домашнього завдання з попереднім інструктажем.
С. 10, вправа 17 (завдання 2), запитання і завдання для повторення.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)