Культурологічний словник УНІВЕРСАЛЬНА УНІЯ (від лат. universalis – загальний, всеохопний і unio – об’єднання) – умовна назва здійснюваних у 1629, 1635-1638, 1647-1648 рр. спроб до

Культурологічний словник ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ – способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи та особистість.

Культурологічний словник ОРАКУЛ (лат. orakulum, від oro – кажу, прошу) – 1) У давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, яке нібито було відповіддю богів

Культурологічний словник АТЛАНТИДА (грец. Atlantis) – міфічний острів; Платон у діалогах “Крітій” і “Тімей”, посилаючись на давньоєгипетські перекази, що їх Солон почув від єгипетських жерців,

Культурологічний словник АНІМІЗМ (від лат. anima, animus – душа, дух) – віра в духів і безсмертну душу. Одна з давніх форм релігійного світосприймання. Однією з

Культурологічний словник МЕАНДР – геометричний орнамент у формі ламаної або кривої лінії з закрутками, від давньої назви звивистої річки у Малій Азії. Широко застосовувався в

Культурологічний словник ДИФУЗНА ГРУПА – група, в якій переважають безпосередні взаємини між індивідами, зведено до мінімуму значення спільної предметної діяльності. Д. г. характеризується низьким рівнем

Культурологічний словник ФАВОРИТ (від лат. favor – прихильність) – той, кому протегує впливова, знатна особа. Фаворитство як своєрідне суспільне явище дістало поширення в Європі у

Культурологічний словник ЕКСТРЕМІЗМ (від лат. extrimus – крайній) – схильність індивіда чи групи до крайніх поглядів і дій. Е. виростає на грунті переоцінки свого “я”,

Культурологічний словник ІДЕНТИФІКАЦІЯ (від лат. іdenticus – тотожний і fаcіо – роблю) – прийом наукового пізнання, при якому встановлюються тотожність, подібність об’єктів завдяки спільності певних

Культурологічний словник БЕСТСЕЛЕР (англ. best seller, з best – кращий і sell – продаватися) – в ряді країн, особливо США і Англії, ходова книга на

Культурологічний словник АНАМНЕЗ (грец. – пригадування) – за Платоном, пізнання шляхом пригадування ідей, закладених від народження в душі людини.

Культурологічний словник СУБ’ЄКТИВНИЙ – той, що існує тільки в єдності із суб’єктом, тобто людиною, і в усьому від неї залежний; протилежний об’єктивному.

Культурологічний словник ФУНДАМЕНТАЛІЗМ – ідейна течія, що виникла на поч. ХХ ст. як реакція на ліберальні зміни в протестантистській теології. Прихильники Ф. виступили з критикою

Культурологічний словник АРХАЇКА (від грец. archaikos – старовинний, давній) – ранній етап розвитку будь-якого явища. У мистецтвознавстві термін “А.” застосовується до раннього періоду розвитку мистецтва

Культурологічний словник ТИПОЛОГІЯ (від тип і…логія) – метод класифікації речей живої природи або виробів людини з метою пояснення їх історичного місця, шляхів розвитку, зв’язків за

Культурологічний словник КУРГАН – могила з високим земляним насипом. Найстаріші поховання такого роду походять з ІІІ тис. до н. е.

Культурологічний словник ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД – ставлення педагога до вихованця як до особистості, як до самосвідомого відповідального суб’єкта власного розвитку і як до суб’єкта виховної взаємодії.

Культурологічний словник КУЛЬТУРОЛОГІЯ (від культура і…логія) – наука, що формується на стику соціального і гуманітарного знання про людську культуру як цілісний феномен. Про предмет і

Культурологічний словник НЕМЕСІДА Немезіда (грец. Nemesis) – богиня людської долі, покровителька суспільного порядку, уособлення кари богів. Грецька мудрість зобов’язувала бути поміркованим у словах, учинках і

Культурологічний словник БЕСТІАРІЙ – середньовічний (ХП ст.) збірник віршів чи прози, які містять напівфантастичні описи

Культурологічний словник МЕДИТАЦІЯ – розумова дія, спрямована на приведення психіки людини у стан поглибленої зосередженості. Особливого розвитку М. набрала в індійській та буддійській йозі, в

Культурологічний словник ГУС (Hus) Ян (1371 – 06.VII.1415) – чеський мислитель, ідейний натхненник національно-визвольного руху в Чехії, діяч Реформації, національний герой чеського народу. Громадсько-політичну боротьбу

Культурологічний словник ЦІННІСНА ОРІЄНТАЦІЯ – вибіркове ставлення до сукупності матеріальних, соціальних і духовних благ та ідеалів, що розглядаються як об’єкти мети й засоби для задоволення

Культурологічний словник ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Івана Франка – один з найстаріших центрів слов’янської культури та науки. Заснований 1661 р., пройшов складний шлях розвитку й перетворень

Культурологічний словник ВІДРОДЖЕННЯ, РЕНЕСАНС (франц. Renaissance, італ. RenascimeNto) – епоха в історії культури країн Західної і Центральної Європи, а також деяких країн Східної Європи (в

Культурологічний словник АДАПТАЦІЯ (від лат. adapto – пристосовую) – 1) Соціальне пристосування, процес або результат процесу, який передбачає гармонійне з погляду індивідуальних прагнень людини задоволення

Культурологічний словник КАПЛИЦЯ (лат. capella) – невелика споруда для відправ і молитов, а також меморіального призначення (мавзолей, усипальниця).

Культурологічний словник ГОВІННЯ – один з обрядів православної церкви, який готує віруючих до таїнства причастя і сповіді. Людина, яка говіє, зобов’язана відвідувати церковні служби, молитися

Культурологічний словник АЛЬМА-МАТЕР (лат. alma mater – букв. – мати-годувальниця) – 1) Старовинна студентська назва університету (який дає “поживу для роздуму”). 2) Місце, де хтось

Культурологічний словник ГОЛОСІННЯ – старовинні українські народні пісні (на похованнях). Це імпровізаційні поетичні твори, пов’язані переважно зі смертю, похованням та поминками небіжчика.

Культурологічний словник КУЛЬТУРА МАСОВА – явище культури ХХ ст., породжене науково-технічною революцією, урбанізацією, руйнуванням локальних спільностей та розмиванням територіальних і соціальних кордонів. К. м. характеризує

Культурологічний словник АНТРОПОНІМІЧНА СИМВОЛІКА – символіка власних назв, а саме імен, прізвищ, прізвиськ людей. У багатьох роботах з окультизму, астрології були спроби пояснити символіку імен

Культурологічний словник АДОРАЦІЯ – символ молитви, благання допомоги; благання пощади, прокляття; торжества перемоги; Богоматері, її заступництва. У світовій символіці широко відомий жест заступництва (молитви), коли

Культурологічний словник АНАЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ – один із різновидів глибинної психології, створена швейцарським психологом К. Юнгом, учнем З. Фрейда. Метою психічного розвитку людини К. Юнг вважав

Культурологічний словник НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД – новостворена у сфері матеріального виробництва вартість або частина сукупного (валового суспільного продукту), що залишається після вирахування вартості засобів виробництва, використаних

Культурологічний словник ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА – археологічна культура бронзової доби; існувала у ІУ-III тис. до н. е. Назву отримала від першого поселення, відкритого і дослідженого В.

Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНА ОСВІТА – підготовка спеціалістів із планування, обліку, фінансів та інших напрямів економічної роботи в народному господарстві, а також для науково-педагогічної діяльності в

Культурологічний словник ТАРИФ (італ. tariffa, з араб.) – система ставок, за якими оплачують виробничі й невиробничі послуги, працю тощо (напр., Т. транспортні, комунальні, митні, оплати

Культурологічний словник РИФЛЕННЯ (від англ. riffle – жолобок) – утворення на посудині або іншій речі правильних рядів горизонтально орієнтованих боріздок та виступів.

Культурологічний словник ПЕРЦЕПТИВНИЙ (від лат. perceptio – сприйняття, відображення об’єктивної дійсності органами чуттів) – такий, що стосується сприйняття.

Культурологічний словник ЕМПАТІЙНА КУЛЬТУРА (від англ. empathy – співчуття, співпереживання) – сукупність знань, переконань, вмінь і навичок, які характеризують здатність однієї людини підтримувати почуття іншої

Культурологічний словник АПОФЕОЗ – заключна урочиста масова сцена святкової концертної програми, яка уславлює народ, героя, громадську подію.

Культурологічний словник КОСМОС (грец. – букв. порядок) – у філософії – світ як упорядкована універсальна система.

Культурологічний словник ЕКОНОМІКА (від грец. – житло і закон) – 1) Історично визначена сукупність суспільно-виробничих відносин, що характеризують економічний лад суспільства, його базис, властивий певній

Культурологічний словник ДЕМОНОЛОГІЯ – релігійне вчення про демонів. Походить від первісної віри в злих духів. Д. невідривна від релігійної моралі, в якій диявол – джерело

Культурологічний словник ЕСЕ (франц. еssai, букв. спроба) – короткі наукові, критичні та інші нариси, які відзначаються вишуканістю форми. Іноді термін “Е.” вживається з іронічним відтінком.

Культурологічний словник ДИНАМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ – узагальнена назва психологічних концепцій, представники яких розглядають психіку як цілісний внутрішній процес. Термін Д. п. вперше вжив американський психолог Р.

Культурологічний словник НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – належність до певної нації; те саме, що нація.

Культурологічний словник ІМПРЕСІОНІЗМ (франц. impressionisme, від impression – враження) – художній напрям у мистецтві й літературі останньої трет. XIX – поч. XX ст. Провідною метою

Культурологічний словник ДУХОВНІСТЬ – індивідуальна здатність до світо – і самопізнання, орієнтованість особистості діяти “для інших”, пошук нею моральних абсолютів.

Культурологічний словник ЗВИЧАЙ – усталений спосіб людської діяльності, який передається від покоління до покоління.

Культурологічний словник ІКОНОПИС – вид культового станкового живопису (ікони). І. виник на основі античної художньої культури. Іконоборство, що набуло поширення у VIII-IX ст., загальмувало розвиток

Культурологічний словник ДИДАСКАЛ – вчитель у Стародавній Греції та Візантії. Так само називали часто вчителів в українських братських школах XV!- XVIII ст.

Культурологічний словник ПУРИТАНИ (англ. puritans, від purity – чистота) – 1) Прихильники протестантської течії у християнстві – кальвінізму в Англії та Шотландії XVI-XVII ст. П.

Культурологічний словник ДИСКРЕТНІСТЬ (від лат. discretus – роздільний, перервний) – перервність розвитку.

Культурологічний словник МІФ (від грец. mithos – слово, сказання) – оповідання про богів, героїв, спосіб усвідомлення природних та суспільних явищ, уявлення про природу та історію

Культурологічний словник АРТЕФАКТ (від лат. artefactum – штучно зроблене) – штучно створена реальність; ефект опосередкованого впливу приладу на сприйняття людиною результатів дослідження.

Культурологічний словник СПАСІННЯ – поняття релігійної психології, що означає конечну мету прагнень, бажань і зусиль індивіда, спокутування провини і прощення гріхів, рятунок від вічних мук

Культурологічний словник ЕСХАТОЛОГІЯ (від грец. es^atos – останній, крайній і…логія) – релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту, є складовою будь-якої релігії.

Культурологічний словник АВТОРИТАРНІСТЬ (франц. autoritaire – владний, від лат. autori – tas – влада, вплив) – соціально-психологічна характеристика особистості, яка відображає її прагнення максимально підпорядкувати

Культурологічний словник ЛЕГЕНДА – 1) Поетичне оповідання або народне сказання про якісь історичні події чи життя людей. 2) Те, що здається неймовірним, вигаданим.

Культурологічний словник ФАНТАЗІЯ (лат. phantasia, з грец. – уява) – 1) Процес створення людиною нових образів на основі пережитого. Суто людська психічна властивість, необхідний компонент

Культурологічний словник АРМАТУРА (лат. armatura – озброєння, спорядження) – 1) У будівництві – складова частина залізобетонних конструкцій. 2) В архітектурі класицизму – елементи скульптурного декору

Культурологічний словник АПЕЙРОН (грец. apeiron – безконечне) – термін, запроваджений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення безконечного в просторі і часі, без’якісного матеріального першопочатку, що перебуває

Культурологічний словник РАПСОД (від грец. складаю і пісня) – у Стародавній Греції мандрівний співець, виконавець епічних пісень.

Культурологічний словник МІЗАНТРОП (від грец. misantropos – людиноненависник) – людина, яка уникає спілкування з іншими людьми, ненавидить їх; відлюдок.

Культурологічний словник КАЛЕНДАР (лат. calendarium, букв. – боргова книжка) – 1) Система виміру часу, що грунтується на періодичності явищ природи, пов’язаних із рухом небесних тіл.

Культурологічний словник ІНТИМНИЙ (від франц. intime, лат. intimus – найглибший, таємний) – глибоко особистий, приязний, сердечно щирий, дружній, задушевний; сердечний, любовний.

Культурологічний словник ЕТАЛОННА ГРУПА – група, система поглядів якої використовується діючою особою як система еталонів.

Культурологічний словник ЕТНОЦЕНТРИЗМ (від грец. племінний, народний та лат. центр) – переконання у зверхності, вищості власної етнічної та культурної групи, відповідно зневага до інших груп.

Культурологічний словник ДОГМАТИЗМ – це незмінний, що ігнорує конкретні умови місця і часу, підхід до тих або інших проблем, оперування догмами, тобто відірваними від життя

Культурологічний словник ПРИВЛАСНЮВАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО – господарство, побудоване на використанні природних (насамперед харчових) ресурсів, тобто збиральництво, мисливство, рибальство. Незважаючи на перемогу у світових масштабах відтворювального господарства,

Культурологічний словник ПАРАДИГМА (від грец. paradeigma – приклад, зразок) – система теоретичних, методологічних та аксіологічних установок, що їх визнає більшість і беруть за зразок члени

Культурологічний словник КАСТА (порт. casta – рід, походження, від лат. castus – чистий) – Відокремлена група людей з певними стабільними правилами, нормами, звичаями, законами, із

Культурологічний словник КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА – матеріальні і духовні цінності, створені в минулому, а також історико-культурні пам’ятки і об’єкти, що мають значимість для збереження і розвитку

Культурологічний словник ДІАЛОГ КУЛЬТУР – обмін культурними ідеями, цінностями, що відбувається між двома культурами. Проблема Д. к. формулюється залежно від того, який зміст вкладається у

Культурологічний словник КОЗАЦЬКЕ БАРОКО – національний варіант українського бароко, що виник у період Козацько-Гетьманської держави. Являє собою синтез класичних європейських форм та місцевих традиційних елементів.

Культурологічний словник КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ПОЕЗІЯ – найдавніший вид усної поетичної творчості. Виникла у християнську добу. Цикли цієї уснопоетичної словесності пов’язані з певними періодами року (календарем) –

Культурологічний словник СТРУКТУРАЛІЗМ (від лат. structura – взаємне розташування, зв’язок) – напрям гуманітарних досліджень, який обирає своїм предметом сукупність інваріантних зв’язків (структур) у динаміці різних

Культурологічний словник ПОРТАЛ (від італ. portale – вхід, брама) – архітектурно оформлений вхід до споруди.

Культурологічний словник ОБРЯДИ РЕЛІГІЙНІ – сукупність символічних індивідуальних або колективних дій віруючих, яка об’єднує їхні релігійні уявлення і спрямована на встановлення двосторонніх відносин між людиною

Культурологічний словник ХУДОЖНІСТЬ – це складне поєднання творчих і професійних якостей, які визначають кінцевий результат праці творця в мистецтві. Х пов’язана з творчою свободою, оригінальністю,

Культурологічний словник СЮРРЕАЛІЗМ – художній світогляд, який абсолютизує сферу підсвідомого.

Культурологічний словник ТОТАЛЬНІСТЬ (від лат. totus – весь, цілий) – всеосяжна цілісність життєвиявлення індивіда. Для немарксистської психології властиве нетотальне розуміння активності людини у світі, що

Культурологічний словник АЗАРТ (франц. hasard – ризик, випадок, з ісп. аzar, від араб. аззагр – гральна кість) – захоплення, завзяття, запальність, гарячковість. У психології –

Культурологічний словник РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (від лат. розумно обгрунтований) – захисний психологічний механізм, який дозволяє індивіду віднаходити логічне виправдання власної поведінки, привнесення логічного начала.

Культурологічний словник СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ФОРМАЦІЯ – одне з головних понять марксистської філософії, яка поділила історію людства на певні історичні періоди – формації, що відрізняються рівнем розвитку

Культурологічний словник ЛЕЙТМОТИВ (від нім. Leitmotiv – основна тема, думка) – 1) Провідний мотив, гармонійний або мелодійний зворот, що повторюється в музичному творі (переважно оперному).

Культурологічний словник МАГІЯ (лат. mageia – чаклунство) – 1) Обряди, покликані надприродним шляхом впливати на явища навколишнього середовища (викликання дощу, об’єктів полювання тощо). 2) Сукупність

Культурологічний словник ЕТНІЧНА САМОСВІДОМІСТЬ – усвідомлення людьми своєї причетності до певного народу; одна з основних етнічних прикмет.

Культурологічний словник СПОГЛЯДАННЯ – безпосереднє відображення дійсності, чуттєвий рівень пізнання. Діалектико-матеріалістична гносеологія, з’ясувавши суспільно-історичну зумовленість індивідуального С. і активну роль суб’єкта у С., подолала суперечності

Культурологічний словник ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ – філософський світогляд, який утверджує унікальність існування світу людської суб’єктивності.

Культурологічний словник ІМПЕРАТИВ (лат. владний) – вимога, наказ, закон. У І. Канта – загальнозначущий, безумовний моральний принцип на противагу особистим принципам поведінки людини, які мають

Культурологічний словник АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО (від лат. antiquus – давній) – назва давньогрецького та давньоримського мистецтва; виникла в епоху Відродження. А. м. розвивалося в 1 тис.

Культурологічний словник ШАБЛОН (нім. Schablone, від франц. echantillon – зразок) – 1) Взірець, за яким виготовляють однорідні вироби або перевіряють форму готових виробів. 2) Пристрій

Культурологічний словник КОЛИСКА – символ безсмертя роду і родоводу; батьківщини, зародження, виникнення життя; центру, першопочатку чогось важливого. На думку Б. Чепурка, слова коло, колесо, колосок,

Культурологічний словник ПАТРИЦІЇ І ПЛЕБЕЇ – римський народ офіційно складався з патриціїв (старої знаті) і плебеїв (вільного населення, яке володіло земельною власністю). В імператорський період

Культурологічний словник ГОМІЛЕТИКА (від грец. homUeo – спілкуюся з людьми) – розділ богослов’я, присвячений питанням теорії і практики церковного проповідництва. Викладається в духовних навчальних закладах

Культурологічний словник РЕЗИДЕНТ (франц. resident, від лат. residents (residentis) – той, що залишається на місці) – 1) За часів середньовіччя – дипломатичний представник, що постійно

Культурологічний словник ЕМБЛЕМА (від грец. emblema – вставка, рельєфне оздоблення) – 1) Знак, що умовно або символічно відбиває певну ідею, поняття, слугує матеріальним зображенням якогось

Культурологічний словник САМОПРЕЗЕНТАЦІЯ (від лат. praesentio – подання) – акт самовираження та поведінки, спрямований на те, щоб створити добре враження, узгодження з ідеалами інших значимих

Культурологічний словник КАЗНА (тюрк.) – 1) сховище грошей, коштовностей та інших матеріальних цінностей ханів, царів, князів, монастирів. 2) В умовах централізованих держав – сукупність їхніх

Культурологічний словник ФІНАНСИ (франц. finance, від лат. finantia – платіж) – система грошових відносин тієї чи іншої держави. Ф. державні – сукупність усіх коштів, що

Культурологічний словник РЕАЛІЗМ (від пізньолат. realis – суттєвий, дійсний) – напрям у літературі та мистецтві, творчий принцип, на основі якого характери і обставини в художніх

Культурологічний словник МІНЕЇ ЧЕТЬЇ, АБО ЖИТІЯ СВЯТИХ – збірники життєписів святих, інших агіографічних та релігійно-повчальних текстів, сформованих по місяцях (тому – мінеї) на весь церковний

Культурологічний словник ЯКІСТЬ ЖИТТЯ – характеристика умов життєдіяльності людей з погляду якісної визначеності і відповідності їх суспільним нормам і критеріям; оцінка становища особи в різних

Культурологічний словник ПЛЮРАЛІЗМ (від лат. pluralis – множинний) – світоглядна позиція, яка утверджує множинність інтересів, різновидів буття, ідей, поглядів, які не зводяться до чогось одного

Культурологічний словник СХОЛАСТИКА (від грец. scholle – вчена бесіда, школа) – інтелектуальний феномен середньовічної європейської культури в рамках теолого-філософської традиції, метою якої було раціональне обгрунтування

Культурологічний словник ФАМІЛЬЯРНІСТЬ (від лат. familiaris – сімейний, близький) – стиль поведінки людини; виявляється у безцеремонності, панібратстві, розв’язності. Ф. є виявом морального й естетичного несмаку,

Культурологічний словник САМОКОНТРОЛЬ – у психології один з виявів усвідомлюваної регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред’явленим

Культурологічний словник КУЛЬТУРА НАЦІОНАЛЬНА тісно пов’язана з поняттями “нація”, “етнос” і становить сукупність економічних, політичних, побутових, мовних, обрядових, моральних та інших чинників. Українська культура бере

Культурологічний словник ДЕБЮТ – перший (чи пробний) виступ на сцені або в будь-якій галузі діяльності.

Культурологічний словник ЖРЕЦТВО – суспільна (станова чи кастова) група людей, що виконували релігійні обряди. Найбільшого розвитку досягло в Єгипті, Індії, Іудеї та ін. На відміну

Культурологічний словник ВІДЧУТТЯ – психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об’єктивного світу, а також станів організму при безпосередньому впливові подразників

Культурологічний словник ШОВІНІЗМ (франц. – найодіозніша форма націоналізму, проголошення національної зверхності, протиставлення інтересів одного етносу інтересам усіх інших. Назва походить від прізвища затятого прибічника завойовницької

Культурологічний словник СУБ’ЄКТИ ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН – юридичні особи і громадяни, які на підставі правових норм можуть бути учасниками фінансових правовідносин.

Культурологічний словник ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ (лат. овнутрювання) – процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні ідеальні дії, перетворення об’єктивних змістів на суб’єктивні смисли.

Культурологічний словник ПАЛЛАДІЙ (грец. Palladion) – священна скульптура (як правило, дерев’яна) озброєного божества, яка вважалася покровителькою й захисницею міста у древніх римлян. П. передовсім зображував

Культурологічний словник АФРОДІТА (грец.) – в давньогрецькій міфології богиня кохання і вроди.

Культурологічний словник ПУНКТУАЛЬНІСТЬ (франц. ponctuel – точний, від лат. punctum – крапка) – точність, акуратність, систематичність, неухильне додержання якихось правил, умов. Риса особистості, яка виявляється

Культурологічний словник “АБСОЛЮТНА ІДЕЯ” – центральна категорія філософської системи Г. В. Ф. Гегеля, якою позначався духовний деміург, творець світу в його становленні і діяльному саморозвитку.

Культурологічний словник АБСТРАКЦІЯ (від лат. abstractio – віддалення) – один із моментів пізнання, який полягає у мисленому відокремленні й виділенні в самостійні об’єкти окремих сторін,

Культурологічний словник МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕННЯ – потреба суб’єкта досягнути успіху в різноманітних видах діяльності, особливо в умовах змагання з іншими людьми.

Культурологічний словник КАРНАВАЛ – універсальний механізм, який є противагою ієрархічності середньовічного суспільства.

Культурологічний словник ФІКЦІЯ (від лат. fictio – вигадка) – щось неіснуюче, невірне, хибне, вигадане, видаване з певною метою за дійсне.

Культурологічний словник СТИЛЬ (лат. stilus, букв. – паличка для письма) – 1) Знаряддя для письма в давнину та за середньовіччя. 2) У літературі та мистецтві

Культурологічний словник КВАЛІФІКАЦІЯ (від лат. quatis – якість і facio – роблю) – щабель професійної підготовленості.

Культурологічний словник ФОРТИФІКАЦІЙНА АРХІТЕКТУРА – оборонні споруди для успішного ведення бою і захисту від дій ворога; укріплення місцевості для ведення бойових дій; конструкції. Військові споруди

Культурологічний словник ПАНТЕЇЗМ (від грец. pan – все, theos – бог) – філософське вчення, яке розглядає Бога не як надприродну особу, а як абсолют, злитий

Культурологічний словник ПРЕСТОЛ – чотирикутний стіл посередині вівтаря у католицькому і православному храмі, на якому розміщуються антимінс, Євангеліє, один або декілька напрестольних хрестів. Біля нього

Культурологічний словник ПРІОРИТЕТ (від лат. prior – перший) – першість у відкритті, винаході, висловленні ідеї; переважне право, значення чогось.

Культурологічний словник ЄВРОПОЦЕНТРИЗМ – вчення, яке доводить, що найбільший внесок у розвиток світової культури зробили європейські народи.

Культурологічний словник ІМПОРТ – 1) Термін, усталений для стародавніх суспільств з розвиненою торгівлею; вказує на товарний характер, стандартизацію виробництва продукції та вивіз її для продажу

Культурологічний словник КОМЕРЦІЯ (від лат. commercium – торгівля) – діяльність, пов’язана з реалізацією товарів.

Культурологічний словник ГЕРОСТРАТ – давній грек, який прагнув будь-що увічнити своє ім’я і в 356 р. до н. е. спалив храм Артеміди в Ефесі. Ім’я

Культурологічний словник БУДДА (санскр. Буддха, букв. – просвітлений) – у буддизмі істота, що досягла найвищої святості. Від прізвиська напівлегендарного засновника буддизму Сіддхартхи Гаутами, якого називали

Культурологічний словник ЕКСТРАОРДИНАРНИЙ ПРОФЕСОР (від лат. extra – поза і ordo – порядок) – звання, яке надавалося молодим ученим, котрі працювали найближчими працівниками відомих професорів.

Культурологічний словник ЄЗУЇТИ (від лат. Jesus – Ісус) – члени католицького чернечого ордену “Товариство Ісуса”, створеного 1534 р. І. Лойолою. Орден відзначався особливою активністю в

Культурологічний словник ПАНАХИДА (від грец. всеношна) – православна заупокійна відправа. За часів гонінь на ранніх християн здійснювалася вночі, тому одержала назву “всеношна”, на відміну від

Культурологічний словник ЕСТЕТИКА (від грец. aisthetikos – чуттєво сприйманий) – наука про прекрасне, його сприйняття та значення для суспільства, про загальні закони художнього пізнання дійсності

Культурологічний словник ГРУПОВА СВІДОМІСТЬ – цілісна, рівнодіюча, яка складається з діалектичної суми індивідуальних свідомостей членів певної соціальної групи. Оскільки соціальні групи утворюються насамперед для виконання

Культурологічний словник КОМПЛЕКС МЕНШОВАРТОСТІ – глибоке всеохоплююче почуття власної неповноцінності порівняно з іншими людьми. Часто супроводжується дефективними, помилковими установками і поведінкою.

Культурологічний словник ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ (від грец. oikumene – заселена земля, світ) – об’єднавчий рух християнських церков, започаткований протестантизмом на Единбурзькій Всесвітній місіонерській конференції 1910 р.

Культурологічний словник АПЛІКАЦІЯ (лат. applicatio – приєднання, накладання) – 1) Створення малюнка, орнаменту, театральних декорацій методом наклеювання або нашивання на тканину, папір, шкіру тощо різнокольорових

Культурологічний словник ДЕМАГОГ – спочатку так називали голову так званої демократичної партії в деяких рабовласницьких державах Стародавньої Греції (Афінах тощо). Пізніше слово Д. почало означати

Культурологічний словник ФОРУМ (лат. forum – площа, двір) – 1) У містах Стародавнього Риму площа, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги і здійснювався народний

Культурологічний словник ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ – один із найважливіших видів виховання, полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної

Культурологічний словник ПАРАФРАЗА – музична п’єса у формі фантазії на теми (мелодії) з іншого твору.

Культурологічний словник СЕКТА (від лат. secta – вчення, напрям, від sequor – наслідую) – Релігійна група (громада), що відокремилася від пануючої церкви. Група осіб, що

Культурологічний словник ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД – сукупність уявлень, поглядів, навичок мислення, вироблених і зафіксованих людиною на основі її повсякденного життя. Це свого роду робоча концепція явищ

Культурологічний словник НЕОПАЛИМА КУПИНА – за біблійною оповіддю, терновий кущ, який горів, але не згорав, і в якому Бог вперше відкрився Мойсею і повелів відправитися

Культурологічний словник КУЛЬТУРА МАТЕРІАЛЬНА – сукупність матеріальних цінностей, створюваних народом у процесі його історичної діяльності (знаряддя праці, одяг, їжа, транспортні засоби, житло, побутові речі, ін.).

Культурологічний словник ЦІННОСТІ МОРАЛЬНІ – добро, обов’язок, відповідальність, справедливість, честь і гідність людини, совість. Вони помітно впливають на спільну діяльність людей, на характер і ефективність

Культурологічний словник ГРОМАДЯНИН (як суб’єкт права) – у цивільному праві вживається для позначення людини як учасника правовідносин, суб’єкта цивільних прав і обов’язків. Дієздатність Г. виникає

Культурологічний словник ЯМБ (грец. iambos) – 1) Віршований стиль; двоскладова стопа з наголосом на другому складі. 2) В давньогрецькій поезії поетичний твір, 302 за характером

Культурологічний словник ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus – розуміння, розсудок, пізнання) – розум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів.

Культурологічний словник МУДРІСТЬ – інтелектуальна і моральна характеристика особистості; означає високий рівень оволодіння нею соціальним досвідом. Мудра людина здатна оптимальним способом розв’язувати пізнавальні, трудові, навчальні,

Культурологічний словник БЛИСКАВКА – символ світла й освіти, духовного осяяння, одкровення; початку весни; емблема влади, швидкості; появи божества, знак суду і гніву Господнього на нечестивих;

Культурологічний словник БІБЛІОТЕКА (від грец. biblion – книга і theke – сховище) – 1) Зібрання книг. 2) Приміщення для зберігання книг. 3) Заклад, що видає

Культурологічний словник ІНДИВІДУАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ – один із напрямів глибинної психології, розроблений А. Адлером, учнем З. Фрейда. Психічний розвиток визначається, за Адлером, почуттям неповноцінності, котре формується

Культурологічний словник СЕНС ЖИТТЯ – кардинальна світоглядна проблема людського існування, у якій усвідомлюється сутність людини, її місце у світі, життєве призначення. Проблема С. ж. виникає

Культурологічний словник СТРЕС (від англ. stress – напруга) – емоційний стан організму; виникає у напружених обставинах. У стресовому стані людина припускається помилок у розподілі і

Культурологічний словник КУПАЛЬСЬКА СИМВОЛІКА – символіка, що стосується одного з найпоетичніших свят праукраїнців Івана Купала, що відбувалося в ніч з 23 на 24 червня (7

Культурологічний словник РОЛЬ СОЦІАЛЬНА – одна з категорій соціальної психології і соціології. В широкому розумінні слова Р. с. – це суб’єктивне буття соціальної діяльності чи

Культурологічний словник КОНФУЦІАНСТВО – 1) Філософсько-етичне вчення давньокитайського мислителя V! ст. до н. е. Кун Фу-цзи (Конфуція). Основним твором конфуціанства є трактат “Луньюй” (“Бесіди і

Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ДЕМОКРАТІЇ – участь максимально можливого числа громадян у власності та в управлінні виробництвом і господарством як на макрорівні (рівні держави і

Культурологічний словник МРІЯ – особлива форма уяви, тісно пов’язана з емоційним ставленням до уявлюваного. М. відрізняється від інших видів уяви тим, що вона є образом

Культурологічний словник МОДЕРНІЗАЦІЯ (від франц. modernisation – осучаснювання, оновлення) – приведення у відповідність із вимогами сучасності.

Культурологічний словник ГАЛЬШТАТСЬКА КУЛЬТУРА – археологічна культура племен раннього залізного віку (приблизно Х-V ст. до н. е.), поширена на півдні Середньої Європи. Від назви могильника,

Культурологічний словник ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ І СОФІЇ СВЯТО – день пам’яті чотирьох римлянок, замучених нібито римським імператором Адріаном у ІІ ст. за те, що вони

Культурологічний словник БАТАЛЬНИЙ ЖАНР (від франц. batalle – битва) – жанр образотворчого мистецтва, присвячений темам війни та військового життя.

Культурологічний словник АНАЛОГІЯ (від грец. – відповідність) – подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями. А. в навчанні –

Культурологічний словник ПРАВЕДНИК – згідно з церковним уявленням, людина, яка виконує всі вимоги релігії, не грішить. Така людина, як учить релігія, після смерті одержує особливу

Культурологічний словник СПОВІДЬ (каяття) – таїнство в православ’ї та католицизмі, під час якого віруючий розповідає священикові про скоєні ним гріхи, а священик від імені Бога

Культурологічний словник ЕКОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА – галузь соціології, що вивчає суспільно-історичні взаємовідношення людини і природного середовища в аспекті закономірностей розвитку суспільно-економічних формацій.

Культурологічний словник АРСЕНІЙ ЕЛАСОНСЬКИЙ (1549 – 1626) – грецький церковний діяч і педагог. Родом з Фессалії (область на Північному Сході Греції). На початку 80-х років

Культурологічний словник УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (УВУ) – вищий навчальний та науково-дослідний заклад української еміграції; створений 1921 р. у Відні, перенесений до Праги за підтримки з

Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ ЛЕГІЗМУ – етико-політична школа давнього Китаю, представники якої розробляли концепцію “держава – економіка”, концепцію керівної ролі держави в усьому господарському житті

Культурологічний словник АНДРАГОГІКА (від грец. – доросла людина і керівництво, виховання) – педагогіка дорослих, одна з педагогічних наук, яка займається дослідженням проблем освіти, самоосвіти й

Культурологічний словник СИМБІОЗ (від грец. співжиття) – форма співжиття організмів (симбіонтів) різних видів, яка забезпечує їм взаємну вигоду (напр., раків-самітників з актиніями).

Культурологічний словник ОДКРОВЕННЯ – термін, яким у богослов’ї позначається “все те, що сам Бог відкрив людям про себе і про правильну істинну віру в нього”.

Культурологічний словник ЕТНОС (грец. народ) – стійке об’єднання людей, що історично склалося на певній території на грунті суспільного походження. Характеризується єдиною мовою, культурою, побутом, самосвідомістю,

Культурологічний словник КОНТРИБУЦІЯ (лат. contributio – збираю, стягую) – 1) Під час війни примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які провадять ворожі

Культурологічний словник ЕГОЦЕНТРИЗМ (від лат. ego – я і centrum – осердя, центр) – 1) Філософський і етичний принцип, за яким індивідуум, особистість вважається центром

Культурологічний словник ДРУЖБА – взаємна прихильність між людьми, що виявляється в здатності до самопожертви, взаємодопомоги, насолоди духовним спілкуванням.

Культурологічний словник АТРАКЦІЯ – почуття взаємної симпатії, прихильності, залучення.

Культурологічний словник УКРАЇНСЬКА МОВА – державна мова в Україні, належить до східнослов’янських мов. Поширена у Росії, Білорусії, Польщі, Канаді, США, Аргентині, ін. країнах поселення українців.

Культурологічний словник КУРТУАЗНА ЛІТЕРАТУРА (від франц. rnurtois – витончено ввічливий, люб’язний, лицарський) – придворно-лицарський напрямок у європейській літературі ХІІ-ХГУ століть; представлений лірикою трубадурів і труверів

Культурологічний словник АНТИМІНС (від лат. antimensium) – чотирикутна льняна або шовкова хустка з зашитими рештками мощей, на якій зображено покладеного у гроб Ісуса Христа і

Культурологічний словник УЯВА – психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду. У. тісно пов’язана з абстрагуючою

Культурологічний словник НЮ (франц. nu – голий) – жанр образотворчого мистецтва, мета якого – зображення оголеного тіла, переважно жіночого. Зародився в епоху Відродження.

Культурологічний словник ОРИГІНАЛЬНІСТЬ (від лат. – первісний, природжений) – морально-психологічна риса особистості, означає її несхожість на інших, неповторність, самобутність духовного світу. Психологія вивчає О. як

Культурологічний словник ПОСТРИГ – церковний обряд у християнстві, що здійснюється під час посвячення в чернецтво, запозичений християнством у Стародавній Греції та Стародавньому Римі звичай стригти

Культурологічний словник АКАДЕМ (грец. Akademos) – афінський герой. В давньоісторичний час за міським муром Афін була могила А., оточена священним гаєм що за ім’ям героя

Культурологічний словник ОНТОГЕНЕЗ (грец. зародження, розвиток) – індивідуальний розвиток організму; сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних та біохімічних перетворень, що відбуваються в організмі з моменту зародження до

Культурологічний словник КОМПЕТЕНТНИЙ (від лат. competens (competentis) – належний, відповідальний) – 1) Досвідчений у певній галузі, якомусь питанні. 2) Повноважний, повноправний у розв’язанні якоїсь справи.

Культурологічний словник ВЕРНІСАЖ (франц. vernissage – покриття лаком) – урочисте відкриття художньої виставки в присутності запрошених осіб. Назва походить від звичаю покривати картини лаком напередодні

Культурологічний словник ЛЮДЯНІСТЬ – риса особистості, що виявляється у повазі до людей, гуманності, уболіванні за добробут і культурний розвиток людства. Риси людяності найповніше виявляються у

Культурологічний словник ЛІМІТ (від лат. limes (limitis) – межа) – 1) Крайній ступінь обмеження, максимальна кількість або норма чогось. 2) Встановлена сума коштів, матеріальних засобів,

Page 1 of 71234567