ЛАВРА

Культурологічний словник

ЛАВРА (грец. буквально – міська вулиця, квартал, прохід) – назва великих православних чоловічих монастирів, найбільш значних центрів поширення релігійної ідеології та паломництва віруючих. В українському та руському православ’ї Л. називали

Чотири монастирі: Києво-Печерська (з 1182 р.) у Києві, Троїце-Сергіївська (з 1744 р.) в Загорську, Олександро-Невська (з 1797 р.) в Санкт-Петербурзі та Почаївська (з 1833 р.) на Тернопіллі. Настоятелями були місцеві єпархіальні архієреї, а керували ними намісники, як правило, в сані архімандрита. Києво-Печерський монастир заснував 1051 р. чернець Антоній (світське ім’я – Антип, 982-1073) у печерах поблизу Києва (звідси назва монастиря). Назву Л. монастир отримав у ХІІ ст. Києво-Печерська лавра здійснювала велику політичну й освітянську діяльність, боролася з національним поневоленням українців. В ХІ ст. тут була заснована бібліотека, 1615 р. – Києво-Печерська друкарня.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


ЛАВРА - Культурологічний словник


ЛАВРА