ЛЕГІТИМНІСТЬ СОЦІАЛЬНА

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ЛЕГІТИМНІСТЬ СОЦІАЛЬНА – визнання, схвалення суспільством (соціальними групами, ін-тами) функціонування того чи іншого типу соціальних відносин, а також діяльності соціальних груп, ін-тів, індивідів, завдяки чому встановлюється, як правило, стан відкритості реалізації їх інтересів. Зазначені визнання, схвалення можуть бути офіційними (формальними) і неофіційними (неформальними), відкритими і закритими, закріпленими і незакріпленими (правом, іншими нормами). Це зумовлює різні форми та масштаби

Л. с., зокрема, у разі законодавчого закріплення соціальних зв’язків вона знаменує собою не що інше як стан правової відкритості визнаних соціальних відносин і взаємодій у суспільстві. За цієї умови соціальна легітимація являє собою процес узаконення (ширше – унормування), переведення даної групи, організації, ін-ту та їх діяльності в розряд визнаних законом (юридично легітимних). В інших же випадках це унормування, переведення здійснюється самими соціальними групами (через компроміс, партнерство, договір та ін.. ). Залежно від міри соціального визнання даної групи, масштабу її соціальних зв’язків
Л. с. може бути повною (визнають усі групи, ін-ти) і неповною, частковою, а також нелегальною (підпільною) в тіньових сферах суспільства.

Л. с. є однією з вимог правової держави, особливо щодо партій, громадських організацій та рухів, сусп. діяльності окремих осіб. У цьому зв’язку безпосередньо основу Л. с. становлять право, закон, законодавче закріплення політ, відносин у відповідних держ. актах.

Проблема легітимності знайшла своє висвітлення в працях М. Вебера, який вирізнив три типи панування. Один із них він паз легітимним. Правові засади – принцип, який є основою легітимного панування Саме реалізація цього принципу виявилася, за М. Вебером, однією з необхідних передумов розвитку сучасного капітал, суспільства як системи формальної раціоналізації. В сучасному суспільстві Л. с. тісно пов’язана з проблемою визнання різних соціальних та політ, ін-тів, партій, організацій. Політ, або громадські лідери, легалізуючи певні інтереси, діяльність у межах сусп. загалу, намагаються здобути собі максимальну соціальну легітимність, тобто визнання якомога більшим контингентом громадян, соціальними групами, У практиці сусп. життя легітимація інтересів того чи іншого лідера (партії, групи, організації, які він репрезентує) може, зокрема, реалізуватись за умов, коли його обрано депутатом представницького органу певного рівня, тобто коли він отримує визнання певного електорату.

Категорія “Л. с.” потребує поглибленого аналізу, теорет. розробок вітчизняних соціологів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


ЛЕГІТИМНІСТЬ СОЦІАЛЬНА - Довідник з соціології


ЛЕГІТИМНІСТЬ СОЦІАЛЬНА