Лексикографія (словники)

Тема 4. Українська фразеологія та її місце у професійному мовленні. Українська лексикографія. Словотвір У діловій мові

2. Лексикографія (словники)

Словник – зібрання слів (іноді словосполучень), розташованих у певному порядку, з певними супутніми поясненнями залежно від його призначення.

Бувають короткі (до 30 000 слів), середні (70 000), повні (понад 80 000). Словники виконують інформативні і нормативну функції.

Види: енциклопедичні (в них подано інформацію про ті чи інші явища дійсності, країни, події, людей) і лінгвістичні

(з’ясовується значення слів, характеризуються їхні особливості). Енциклопедичні словники зосереджуються на понятті, лінгвістичні – на слові.

За мірою охоплення лексики лінгвістичні словники поділяються на загальномовні (охоплюють усю лексику) і спеціальні (подано лексику лише певного роду, певної семантичної категорії).

За тим, скількох мов стосуються словники, їх поділяють на одномовні і перекладні. Одномовні:

1. Тлумачні – стосуються семантики слів

2. Нормативні: утверджують

сучасну літературну норму:

Орфографічні (правила написання слів)

Орфоепічні (вимова)

Наголосів

Скорочень

3. Вибіркові синонімів антонімів паронімів власних назв прислів’їв, приказок, крилатих слів

4. Генетичні (походження слів) етимологічні (походження) морфемні і словотвірні (будова слів) інверсійні

5. Функціональні (вживання і поєднання окремих слів асоціативні епітетів, рим, мови окремих письменників)

ПРЕКЛАДНІ

1. загальномовні

2. спеціальні.




Лексикографія (словники)