Тема 4. Українська фразеологія та її місце у професійному мовленні. Українська лексикографія. Словотвір У діловій мові
2. Лексикографія (словники)
Словник – зібрання слів (іноді словосполучень), розташованих у певному порядку, з певними супутніми поясненнями залежно від його призначення.
Бувають короткі (до 30 000 слів), середні (70 000), повні (понад 80 000). Словники виконують інформативні і нормативну функції.
Види: енциклопедичні (в них подано інформацію про ті чи інші явища дійсності, країни, події, людей) і лінгвістичні
За мірою охоплення лексики лінгвістичні словники поділяються на загальномовні (охоплюють усю лексику) і спеціальні (подано лексику лише певного роду, певної семантичної категорії).
За тим, скількох мов стосуються словники, їх поділяють на одномовні і перекладні. Одномовні:
1. Тлумачні – стосуються семантики слів
2. Нормативні: утверджують сучасну літературну норму:
Орфографічні (правила написання слів)
Орфоепічні (вимова)
Наголосів
Скорочень
3.
4. Генетичні (походження слів) етимологічні (походження) морфемні і словотвірні (будова слів) інверсійні
5. Функціональні (вживання і поєднання окремих слів асоціативні епітетів, рим, мови окремих письменників)
ПРЕКЛАДНІ
1. загальномовні
2. спеціальні.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)