Соціологія короткий енциклопедичний словник
ЛІДЕРСТВО складова соціально-психол. механізму інтеграції групової діяльності, завдяки якому особа або кілька осіб, виконуючи провідну роль, спрямовують діяльність групи як у виробничій, так і позавиробничій сферах; вплив авторитету (офіційного чи неофіційного) індивіда на поведінку членів групи або первинного колективу в цілому. Цей вплив здійснюється на основі групових цінностей та норм у межах міжособистісних відносин, що склалися в колективі. Л. є виявом процесу самоорганізації групи.
Проте офіційний керівник може й неефективно виконувати свої функції, якщо він не спроможний забезпечити чітку взаємодію підлеглих для досягнення цілей, поставлених перед колективом, або втратив з ним взаєморозуміння.
Для забезпечення успішної життєдіяльності трудового колективу, оптимїзацїї управління ним бажано, щоб офіційний керівник спирався на резерв неофіційних лідерів, що перебувають з ним у ділових стосунках, і всі вони разом становили б ядро колективу, мали єдині орієнтації у вирішенні спільних завдань.
За характером впливу лідера на членів групи Л. буває авторитарним, тобто таким, що грунтується на застосуванні особистої влади лідера, і демократичним, яке забезпечує широку участь усіх членів колективу у формуванні цілей та управлінні його діяльністю. Ефективність лідерського стилю прямо залежить від рівня розвитку групи як колективу.
Слід зазначити, що на фоні глибинних соціально-екон. змін, що потребують значного соціально-психол. забезпечення, механізм Л. набуває все більшої актуалізації на всіх рівнях свого функціонування (від групи, організації до масштабів держави).
Це висуває надзвичайно високі вимоги до осіб, котрі претендують на Л.: їх професійної підготовки, знання людинознавчих дисциплін, етичних стандартів поведінки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)