ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ

РОЗДІЛ III ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ

Тема 1 ЛІТОСФЕРА

§19. ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ

– Пригадайте, що називають літосферою.

– Яка товщина земної кори?

 ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ

Альфред Вегенер (1880- 1930)

ЯК УТВОРИЛИСЯ МАТЕРИКИ Й ЗАПАДИНИ ОКЕАНІВ. Сучасні уявлення про будову земної кори спираються на гіпотезу дрейфу (переміщення) материків. Її висунув у 1912 р. німецький учений Альфред Вегенер. Він припустив, що міль­йони років тому на Землі існував один гігантський материк Пангея (“Єдина земля”). Він був оточений єдиним океаном. Із часом

суперматерик розколовся на Лавразію і Гондвану, які пізніше були розбиті тріщинами-розломами і також роз­палися на окремі материкові частини. Віддаляючись (дрей­фуючи) , частини Пангеї стали сучасними материками, а між ними утворилися западини океанів (мал. 60). Проте Вегенеру не вдалося пояснити, як мог­ли рухатися материки.

Згодом учені дійшли висновку, що літосфе­ра не суцільна як, наприклад, шкаралупа яйця. Її утворюють окремі блоки – літосферні плити завтовшки від 50 до 250 км. Вони обмежені

глибинними розломами, але, ніби велетен­ські паз ли, щільно прилягають одна до одної (мал. 61). Плити лежать на в’язкій, пластичній поверхні астеносфери. Ковзаючи по ній, вони дуже повільно переміщуються, ніби плавають.

Отже, материки, що є уламками Пангеї та западини океанів розташовані на літосферних плитах і разом з ними здатні переміщуватися.

Гіпотеза Альфреда Вегенера

Основним доказом дрейфу конти­нентів А. Вегенер вважав те, що на географічних картах обриси східно­го узбережжя Південної Америки майже точно збігаються з обрисами західного узбережжя Африки. Це й навело вченого на думку, що колись вони були одним цілим. Свій здогад він підкріплював тим фактом, що на різних материках знайдено рештки подібних рослин і тварин минулих часів.

 ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИМал. 60. Утворення материків за гіпотезою Альфреда Вегенера

 ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ

Мал. 61. Сучасні літосферні плити

ЯКІ СИЛИ РУХАЮТЬ ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ. Сили, які здатні рухати плити літосфери, зароджуються всередині нашої планети. Тому їх називають внутрішніми силами Землі. Вони виникають унаслідок розпаду радіоактивних елемен­тів і під час переміщення розплавленої речовини у верхній мантії. Внутрішні сили штовхають літосферні плити, і вони рухаються вздовж розломів. Розрізняють повільні горизон­тальні й вертикальні рухи літосферних плит.

ГОРИЗОНТАЛЬНІ РУХИ. Найбільш значними рухами літосферних плит є рухи горизонтальні. Рухаючись, плити здатні зближуватися, розсуватися або зміщуватися одна від­носно іншої (мал. 62).

 ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИМал. 62. Рухи літосферних плит

 ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ

 ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ

Мал. 63. Зміщення в шарах порід свідчать про рухи земної кори

Якщо плити зближуються, то внаслідок зіткнення їх краї зминаються в складки і на поверхні утворюються гори. Так, на стику плит Індо-Австралійської та Євразійської виникли гори Гімалаї. Якщо ж стикаються материкова й океанічна плити, то океанічна занурюється під материкову. Тоді на материку так само виникають тори, а вздовж узбережжя, там, де занурилася плита, утворюються глибоководні западини (жолоби).

Якщо плити розсуваються, то утворюються розломи. Най­більше їх виникає на дні океанів, де земна кора тонша. Через розломи розплавлена речовина мантії піднімається з надр. Вона розштовхує краї плит, виливається і застигає, заповню­ючи простір між ними. Так відбувається нарощення земної кори на дні океанів. У місцях розривів (рифтах) нагромаджу­ються магматичні породи, які утворюють величезні підводні гірські споруди – серединно-океанічні хребти(мал. 62 нас. 75). Наприклад, унаслідок розсування Південноамериканської та Африканської плит на дні Атлантичного океану утворився Південно-атлантичний серединно-океанічний хребет. Отже, під океанами земна кора неперервно оновлюється.

Горизонтальні рухи літосферних плит відбуваються дуже повільно – від2до 10 см нарік. Для людини вони непомітні. Виявили їх завдяки порівнянню космічних знімків, зробле­них у різні роки зі штучних супутників Землі.

ВЕРТИКАЛЬНІ РУХИ. Вертикальні рухи, зумовлені вну­трішніми силами Землі, – це повільні підняття й опускання окремих ділянок з ємної кори. Наприклад, північна частина Скандинавського півострова, що в Європі, піднімається на 1 см зарік. Унаслідок цього море на узбережжі відступає. Про це свідчать залізні кільця, до яких більш як 100 років тому на березі прив’язували човни, що нині опинилися на висоті понад 150 м над рівнем моря. Отже, ця територія колись була берегом, а потім піднялася на таку висоту.

У іншому місці Європи узбережжя Нідер­ландів, навпаки, уже кілька століть поспіль опускається зі швидкістю 3 мм на рік. Там Північне море “наступає” на суходіл. Жителі змушені захищати обжиті землі, споруджуючи високі дамби й греблі вздовж узбережжя. Окремі ділянки в цій країні вже лежать нижче рівня моря (мал. 64).

В Україні найбільші підняття зафіксовано на сході Кіровоградської і півночі Житомир­ської областей – майже 9 мм нарік. А узбережжя Чорного моря в районі Одеси опускається зі швидкістю майже 1 см на рік.

 ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ

Мал. 64. Низовинна рівнина в Нідерландах

Вертикальні рухи відбуваються дуже по­вільно, але постійно та повсюдно. Вони охоп­люють величезні ділянки й супроводжуються відступом або наступом моря. Ділянки підні­маються, потім опускаються, і навпаки. Тому вертикальні рухи називають коливними рухами земної кори.

Отже, літосфера перебуває в постійному русі. Її рухи – це природні явища, які по-різному виявляються на різних її ділянках. Мантія несе на собі земну кору, як тонкий аркуш паперу, рухаючи її, місцями розриваючи або зминаючи в складки.

Чи можна передбачити рухи літосфери?

Учені встановили, що літосферні плити рухаються чітко за мате­матичними законами. Знаючи їх напрямок і швидкість руху, можна змоделювати за допомогою комп’ютера положення плит у будь-який момент: чи то в минуло­му, чи в майбутньому. Вважають, що через мільйони років Австралія зміститься на північ, Атлантичний та Індійський океани збільшаться, а Тихий зменшиться за розмірами.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

– Літосфера складається з літосферних плит – великих частин, що обмежені глибинними розломами і перебувають у постійному русі.

– Рухи літосферних плит бувають горизонтальні й вертикальні.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Назвіть і покажіть на карті основні літосферні плити Землі.

2. Що відбувається внаслідок зіткнення літосферних плит?

3. Що відбувається у місцях розсування літосферних плит?

4. Які є докази вертикальних рухів поверхні Землі?

5. Які зміни може спричинити опускання земної кори?

6. Якими умовними знаками зображують літосферні плити на карті?

ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ

Розгляньте на мал. 61 (с. 75) розміщення сучасних літосферних плит. З’ясуйте, з якими літосферними плитами межують плити: група 1 – Африканська; група 2 – Південноамериканська; група 3 – Євразійська.

Укажіть, як вони рухаються відносно сусідніх плит (зближуються чи розсува­ються). З якою швидкістю відбуваються такі рухи? Яка плита рухається з най­більшою швидкістю?




ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ