Макроекономічні моделі

Макроекономічні моделі – економіко-математичні моделі, які відображають істотні ознаки та властивості розвитку економіки загалом та її найважливіших частин (сфер, комплексних галузей). М. м. використовують такі агреговані показники, як ВВП, національний дохід, фонди споживання та нагромадження, сукупні показники попиту та пропозиції та ін. За цільовим призначенням розрізняють теоретичні (для теоретичного аналізу механізму взаємодії економічних явищ і процесів) і прикладні (для вирішення завдань конкретного економічного змісту, прогнозування

та програмування економіки) М. м. Основні типи М. м. значною мірою корелюються типом економічних зв’язків. За характером залежностей у часовому інтервалі виділяють статичні (описують внутрішні економічні залежності, що відбуваються одночасно) та динамічні (описують розвиток економічних явищ, процесів упродовж певного періоду) М. м., що, своєю чергою, поділяються на довготермінові (10-15), середньотермінові (5) та короткотермінові (1 рік і менше). За характером відображення зв’язків детермінації
у розвитку економічної системи розрізняють необхідні (параметри і змінні моделей, задані достовірно) і стохастичні (динаміка параметрів змінних моделей, зумовлена впливом випадкових факторів) М. м. За характером залежностей між змінними виділяють лінійні (між їх змінними існує прямо пропорційна залежність) та нелінійні (прямо пропорційна залежність відсутня) М. м. Першим досвіду наукового моделювання макроекономічних процесів набув Ф. Кене, відтак – К. Маркс. Математичні моделі економічної рівноваги побудували Вальрас, Парето та ін., проблеми макроекономічної динаміки досліджував англійський економіст Дж. Кейнс (обгрунтував поняття “мультиплікатор” та “акселератор”). Значного поширення набули неокласичні та посткейнсіанські моделі економічного зростання. Значним досягненням у М. м. стала модель “витрати-випуск” В. Леонтьєва, макромоделі взаємодії мультиплікатора та акселератора Самуельсона-Хікса та ін.




Макроекономічні моделі