Малярний плазмодій – Тип Апікомплексні (Apicomplexa). Клас Споровики Sporozoea

МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ

Розділ 3

БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

3.3. Медична протозоологія

3.3.4. Тип Апікомплексні (Apicomplexa) . Клас Споровики ( Sporozoea )

3.3.4.2. Малярний плазмодій

Для людини патогенні чотири види малярійного плазмодія.

Plasmodium vivax – збудник триденної малярії. Plasmodium ovale – збудник ovale-малярії (малярія типу триденної).

Plasmodium malariae – збудник чотириденної малярії.

Plasmodium falciparum – збудник тропічної малярії.

Географічне поширення: в усіх країнах Африки і Середнього Сходу,

Південно-Східної Азії, на островах Тихого океану, Центральній і Південній Америці (між 40° південної широти і 60° північної широти).

Морфологія: малярійний плазмодій проходить складний життєвий цикл з декількома стадіями розвитку (рис. 3.47). В організмі людини виявляють наступні стадії:

– спорозоїт – розміром 1×15 мкм, веретеноподібної форми;

– тканинний (передеритроцитарний) ши – зонт – окрутлої форми, розміром 50-70 мкм;

– тканинний мерозоїт – діаметром близько 0,7 мкм, округлий або овальний, з ексцентрично розташованим ядром.

 Малярний плазмодій   Тип Апікомплексні (Apicomplexa). Клас Споровики Sporozoea

Рис. 3.47. Види малярійних

плазмодіїв (а – Plasmodium vivax; б – Plasmodium malariae; в – Plasmodium ovale; r – Plasmodium falciparum):

1 – неуражені еритроцити; 2 – кільцеподібний трофозоїт; 3-5 – амебоподібні трофозоїти; 6 – зрілий трофозоїт; 7-8 – шизонти, що діляться;

9 – жіночий гаметоцит; 10 – чоловічий гаметоцит.

Еритроцитарний трофозоїт проходить наступні стадії розвитку:

– кільцеподібний трофозоїт – займає не більше 1/3-1/5 діаметра еритроцита; при фарбуванні за методом Романовського – Гімзи в центрі трофозоїта знаходиться безбарвна вакуоля, цитоплазма розташована у вигляді обідка блакитного кольору, ядро темно-червоне;

– амебоподібний трофозоїт – займає більше половини еритроцита, має нестандартну форму внаслідок появи псевдоніжок, рухомий; вакуоля зменшується, в цитоплазмі містяться зерна темно-коричневого пігменту, що утворилися внаслідок розщеплення гемоглобіну;

– зрілий трофозоїт займає майже весь еритроцит, округлої форми; вакуоля маленька або відсутня; ядро велике, кількість зерен пігменту збільшується.

Шизонт характеризується ядром, що розділи – лося; навколо кожного дочірнього ядра відокремлюється цитоплазма з утворенням мерозоїтів. Пігмент виштовхується з цитоплазми і збирається в купку збоку від центру еритроцита. Ця стадія називається морула.

Еритроцитарний мерозоїт – нагадує за будовою тканинний, розміром близько 1,5 мкм.

Жіночі і чоловічі гаметоцити (макро – і мікрогаметоцити) – незрілі статеві клітини округлої форми (PL falciparum – півмісяцеві). Жіночі гаметоцити зовні нагадують зрілі трофозоїти, але більші за них набувають блакитного забарвлення. Чоловічі гаметоцити зазвичай менші за розміром, ніж жіночі, сірувато-блакитні, з великим пухким блідо-рожевим ядром, розташованим у центрі клітини.

Життєвий цикл (рис. 3.48). Для малярійного плазмодія характерний складний життєвий цикл зі зміною хазяїв і чергуванням статевого і безстатевого розмноження.

 Малярний плазмодій   Тип Апікомплексні (Apicomplexa). Клас Споровики Sporozoea

Рис. 3.48. Життєвий цикл Plasmodium falciparum:

1-4 – вихід спорозоїтів з протоки слинної залози комара та проникнення їх у клітини печінки; 5-10 – шизогонія в еритроцитах;

11-16 – гаметогонія; 17 – жіноча гамета; 18 – утворення мікрогамет; 19 – запліднення; 20 – зигота; 21 – оокінета; 22-24 – розвиток ооцисти;

25 – розрив зрілої спороцисти та вихід спорозоїтів; 26 – спорозоїти у слинній залозі.

Проміжний хазяїн – людина.

Остаточний хазяїн і специфічний переносник – самка комара роду Anopheles.

Зараження людини відбувається при укусі самки комара роду Anopheles.

Інвазійна стадія – спорозоїт. Зі слиною комара спорозоїти потрапляють у кров’яне русло і через 3040 хв. у місце первинної локалізації – клітини печінки. Там внутрішньоклітинно відбувається безстатеве розмноження паразита – тканинна (екзоеритроцитарна) шизогонія. Із кожного спорозоїта утворюється кілька тисяч мерозоїтів, що руйнують гепатоцит і потрапляють у кров’яне русло. Тривалість цього періоду 6-9 діб, залежно від виду плазмодія. У PI. vivax і PL ovale виявлені два різновиди спорозоїтів: тахіспорозоїти і брадиспорозоїти (гіпнозоїти). Тахіспорозоїти починають свій розвиток одразу, брадиспорозоїти знаходяться в печінці в “дрімаючому” стані впродовж декількох місяців або років і зумовлюють пізні рецидиви триденної малярії. Клінічно період тканинної шизогонії відповідає інкубаційному періоду.

Тканинні мерозоїти проникають в еритроцити (рис. 3.49) і починається еритроцитарна шизогонія. В еритроцитах трофозоїт послідовно проходить стадії кільця, амебоподібного і зрілого трофозоїта, шизонта і мерозоїта. Після утворення мерозоїтів еритроцит розривається, у кров’яне русло потрапляють продукти життєдіяльності плазмодія, оболонки еритроцитів та інші токсичні речовини, а мерозоїти, що вивільнилися, проникають у нові еритроцити. Тривалість періоду еритроцитарної шизогонії складає 48 год для Pl. vivax, Pl. ovale, Pl. falciparum і 72 год – для Pl. malariae. Після накопичення певної кількості збудника у хворого починаються напади малярії. При триденній малярії (Pl. vivax і Pl. ovale) напади повторюються кожних 48 год (через день), при чотириденній (Pl. malariae) – кожні 72 год (через 2 дні). При тропічній малярії синхронності в закінченні еритроцитарної шизогонії немає, тому лихоманка постійна, неправильна.

 Малярний плазмодій   Тип Апікомплексні (Apicomplexa). Клас Споровики Sporozoea

Рис. 3.49. Проникнення мерозоїта всередину еритроцита людини.

Зараження також можливе при переливанні крові, трансплацентарно. Інвазійними в цьому випадку будуть еритроцитарні стадії розвитку паразита (крім гаметоцитів).

Після декількох циклів еритроцитарної шизогонії з еритроцитах починається гаметогонія – утворюються мікро – і макрогаметоцити. Вони є інвазійними для комара, і, якщо не потраплять у його організм, гинуть через кілька днів.

Гаметоцити разом з кров’ю хворого потрапляють у шлунок комара і дозрівають, утворюючи гаплоїдні гамети. Чоловічі гаметоцити змінюються більш суттєво: їхнє ядро ділиться на 8 частин, з цитоплазми утворюється відповідна кількість джгутикоподібних ниток, що відокремлюються і вільно плавають у шлунку комара (ексфлагеляція). Чоловічі і жіночі гамети зливаються з утворенням зиготи (статеве розмноження). Через 18-24 год. вона стає рухомою, утворює оокінету, що проходить крізь стінку шлунка комара, і на його зовнішній поверхні перетворюється в ооцисту (рис. 3.50). Усередині ооцисти проходить спорогонія – процес утворення безлічі (кількох тисяч) спорозоїтів. Згодом оболонка ооцисти розривається, спорозоїти з течією гемолімфи потрапляють у слинні залози самки комара.

 Малярний плазмодій   Тип Апікомплексні (Apicomplexa). Клас Споровики Sporozoea

Рис. 3.50. Ооцисти у стінці шлунка самки комара роду Anopheles.

Процес розвитку плазмодія в організмі комара продовжується 7-45 діб, залежно від температури навколишнього повітря.

Патогенна дія: розвиток малярійного нападу як реакції організму на дію пірогенних білків, що вивільняються при руйнуванні уражених еритроцитів; розвиток анемії внаслідок розпаду еритроцитів; аутоімунні процеси.

Клініка. Інкубаційний період близько 7-20 днів, іноді довше. Потім розвивається первинна (свіжа) малярія. Характеризується типовими нападами лихоманки. Напад проходить зі зміною трьох послідовних фаз:

– фаза “ознобу” – починається з підвищення температури до 39-40 °С, шкіра холодна, шорстка (“гусяча шкіра”), губи синюшні, може бути нудота і блювота; тривалість фази від 3-40 хв. до 2-3 годин;

– фаза “жару” характеризується збереженням високої температури, наростає головний біль, болі у м’язах; з’являється відчуття жару, шкіра гаряча на дотик; продовжується 3-4 години;

– фаза потовиділення – температура швидко знижується до норми або нижче норми, виражене потовиділення; самопочуття поліпшується, але зберігається загальна слабкість, настає тривалий глибокий сон.

Загальна тривалість малярійного нападу від 6 до 14 годин. Після декількох нападів збільшуються і стають болючими печінка та селезінка. Внаслідок масового розпаду еритроцитів розвивається анемія. Шкіра хворого набуває характерного блідо-жовтого кольору, може бути сіруватою внаслідок відкладання малярійного пігменту.

За кілька тижнів напади припиняються. У хворих, які не одержали лікування, після короткого безпропасного періоду (кілька днів – 2-3 місяці) настають ранні рецидиви, зумовлені розмноженням збережених у кров’яному руслі паразитів. За клінічними проявами ранні рецидиви подібні до первинної малярійної атаки.

Діагностика. Клінічна: характерна лихоманка, збільшення селезінки, анемія. Лабораторна: виявлення паразитів у мазку і товстій краплі крові (у товстій краплі проглядається більший об’єм крові, внаслідок чого ймовірність знайти паразита значно вища, для визначення виду збудника зручніше досліджувати мазок крові). Дослідження проводять під час нападу і в міжнападовий період 2-3 доби підряд. Максимальна кількість паразитів знаходиться в першій краплі крові.

Основні видові особливості паразитів при дослідженні мазка крові (рис. 3.51):

– Pl. vivax (рис. 3.51 а): добре виражена стадія амебоподібного трофозоїта. Псевдоніжки надають паразиту різноманітної форми. В уражених еритроцитах видно дрібну зернистість червоного кольору (зерна Шюффнера).

– Pl. malariae (рис. 3.51 б): трофозоїти стрічкоподібної форми у вигляді смуги впоперек еритроцита З одного боку стрічки знаходиться ядро видовженої форми, з іншого боку – зерна пігменту.

– Pl. ovale (рис. 3.51 в): характерна наявність декількох кілець в еритроциті при загальній невеликій кількості паразитів. Еритроцити, що містять зрілі трофозоїти, знебарвлюються, збільшені в розмірах. Близько 1/3 еритроцита набуває овальної форми, а частина еритроцита витягується і стає торочкуватою. У деяких еритроцитів можна побачити великі зерна темно-червоного кольору (зерна Джеймса).

– Pl. falciparum (рис. 3.51 г): у периферійній крові виявляються тільки кільця або гаметоцити, тому що закінчення шизогонії відбувається в капілярах внутрішніх органів. Кільця дрібні, в одному еритроциті може бути 2 і більше кілець. Гаметоцити півмісяцевої форми. В еритроцитах знаходяться великі рожево-фіолетові плями (плямистість Маурера).

 Малярний плазмодій   Тип Апікомплексні (Apicomplexa). Клас Споровики Sporozoea

Рис. 3.51. Видові особливості малярійних плазмодіїв (а – PI. vivax б – PI. malahae; в – PI. ovale; г – PI. falciparum):

1 – зерна Шюффра; 2 – зерна Джеймса; З – плямистість Маурера.

Серологічні методи: РІФ, РНГА та ін. Ці методи з основному застосовуються для обстеження донорів і підтвердження раніше перенесеної малярії.

Лікування. Застосовують протималярійні препарати: хлорохін-фосфат (делагіл) та ін.

Профілактика. Особиста: захист від укусів комарів, профілактичний прийом протималярійних препаратів. Громадська: оздоровлення місцевості за допомогою меліоративних заходів, знищення комарів та їх личинок за допомогою інсектицидів, розведення біологічних ворогів комарів, виявлення і лікування хворих.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Малярний плазмодій – Тип Апікомплексні (Apicomplexa). Клас Споровики Sporozoea - Довідник з біології


Малярний плазмодій – Тип Апікомплексні (Apicomplexa). Клас Споровики Sporozoea