Матеріальна відповідальність працівників

Частина четверта ОСНОВИ ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 28. Робочий час і час відпочинку. Трудова дисципліна

5. Матеріальна відповідальність працівників.

Слюсар, допустивши брак у роботі, завдав шкоду підприємству, зіпсувавши матеріал. Чи може підприємство відшкодувати збитки? Так, у цьому випадку йдеться також і про матеріальну відповідаль­ність, якою передбачено відшкодування збитків, завданих підпри­ємству, установі їх працівником.

Яку відповідальність нестиме громадянин, що заподіяв шкоду сторонній особі, підприємству, де

він не працює?

До матеріальної відповідальності може бути притягнуто пра­цівників за шкоду, заподіяну підприємству чи організації внаслідок порушення трудових обов’язків. Отже, першою умовою притягнен­ня до матеріальної відповідальності є наявність трудових відносин між винним працівником і підприємством, якому завдано шкоду. Друга особливість у тому, що відповідальність можлива лише за наявності вини працівника. Тобто якщо працівник заподіяв шкоду внаслідок обставин, що від нього не залежать

(пошкодження апара­тури у зв’язку з раптовим відключенням електроенергії, руйнування споруди через брак конструкцій), і його вини в цьому немає, мате­ріальна відповідальність виключена. Працівник відповідає лише за пряму дійсну шкоду, тобто за збитки, – пошкоджений інструмент, витрачені матеріали, розбиту машину. За доходи, які підприємство могло мати, але не одержало внаслідок заподіяної шкоди, він не відповідатиме. Так само не можна притягти до відповідальності працівника, який заподіяв шкоду внаслідок крайньої необхідності. Є й така особливість. На відміну від цивільно-правової відпові­дальності, що передбачає повне відшкодування збитків, матеріаль­на відповідальність, як правило, не повинна перевищувати розмір середнього місячного заробітку. Лише в окремих випадках, перед­бачених законом, можлива повна матеріальна відповідальність. Матеріальна відповідальність настає незалежно від застосування дисциплінарної, кримінальної та іншої відповідальності, бо її мета – насамперед відшкодування збитків.

Відповідальність у розмірі не більше середньої місячної заро­бітної плати нестиме працівник, який через власну недбалість зіпсував або знищив матеріали, вироби, напівфабрикати, інстру­менти, обладнання чи спеціальний одяг, йому довірені. Матеріаль­ну відповідальність в повному розмірі завданої шкоди нестиме пра­цівник, якщо втратить майно, яке одержить за дорученням; якщо шкоду завдано внаслідок кримінального діяння (наприклад, пра­цівник привласнив кошти підприємства, підробивши підпис на документі) або дій у нетверезому стані; якщо працівник вчинив шкоду не при виконанні трудових обов’язків (водій використав службову машину для поїздки до родичів у село і пошкодив її). Повна матеріальна відповідальність настає також у тому випадку, коли з працівником укладено договір про повну матеріальну відпо­відальність. Такі договори укладають із касирами, продавцями, комірниками, тобто працівниками, прямим службовим обов’язком яких є робота з матеріальними цінностями, їх зберігання.

Якщо постає питання про відшкодування матеріальних збитків, керівник підприємства, організації повинен не пізніше аніж через два тижні з дня їх виявлення видати відповідний наказ. З ним має бути ознайомлений працівник, і лише не раніше семи днів після цього наказ може бути виконано. Такий порядок застосовують, якщо матеріальна відповідальність не перевищує середньої мі­сячної зарплати і працівник згодний із цим.

В інших випадках відшкодування провадиться в судовому по­рядку – адміністрація повинна звернутися з позовом до суду, який прийме відповідне рішення.

Максимальна тривалість робочого тижня в Україні становить 40 годин, в окремих випадках, у тому числі й для неповнолітніх, передбачено зменшення тривалості робочого часу. За бажанням працівника і за згодою адміністрації можливе надання працівникові неповного робо­чого часу.

Законодавство передбачає час відпочинку працівника – перерви протягом робочого дня, вихідні й святкові дні, щорічні відпустки.

У разі порушення, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків працівника, можливе його притягнення до дисциплінарної й матеріальної відповідальності. При цьому дисциплінарна відповідальність має передусім виховну мету, а матеріальна має забезпечити компенсацію завданої шкоди.

Порядок застосування дисциплінарної й матеріальної відповідальності визначається Кодексом законів про працю України.

За порушення можливе застосування лише одного дисциплінарного стягнення, але матеріальна відповідальність можлива незалежно від притягнення до інших видів відповідальності.

 Матеріальна відповідальність працівників




Матеріальна відповідальність працівників