Менеджмент корпоративний 👍, Науковий портал Predmety.in.ua

Менеджмент корпоративний – відокремлення власності від контролю в акціонерних компаніях і діяльність менеджерів щодо управління ними. Термін “корпоративний” в юридичному аспекті охоплює значну кількість власників, які беруть участь у контрактах як каналах передання прав власності. Права власності поділяються на право володіння, право використання і право розпорядження. За класифікацією А. Оноре, до них ще належать право на дохід, капітальну вартість, на безпечність, передання у спадщину, на безтерміновість, відповідальність у

вигляді стягнення, залишковий характер. У широкому значенні М. к. означає врахування і захист інтересів фінансових і не фінансових інвесторів. Купуючи цінні папери (акції, облігації), індивіди (домогосподарства) певною мірою (залежно від кількості акцій та отримуваних на них дивідендів) стають і власниками фірми – корпорації. Вони ризикують тільки сумою, яку заплатили за акції (облігації). Кредитори подають позов до корпорації загалом, а не до акціонерів як приватних осіб (право обмеженої відповідальності). Відокремлення функції прийняття ризику і функції управління дає можливість добирати найталановитіших

управляючих, інколи незалежно від розміру їх особистого багатства. Уперше ці проблеми теоретично обгрунтували американські економісти А. Берлі та Г. Мінз, назвавши такі корпорації “квазіпублічними”. Водночас Берлі та Мінз метафізично тлумачили співвідношення власності і влади. Внаслідок цього особиста зацікавленість менеджерів в отриманні значних прибутків частково відступає на задній план. Відомий американський економіст Дж. Гелбрейт першу стадію розвитку корпорації назвав “підприємницькою” (дає змогу окремій особі, що контролює її капітали, користуватися одноосібною “корпоративною” владою), другу – зрілою (період поступової втрати окремими підприємцями одноосібного контролю за корпоративною власністю) і перехід влади до групи людей, так званої техноструктури (див. Гелбрейт). У сучасній інституціональній корпоративній концепції під фірмою розуміють коаліцію власників факторів виробництва, що кооперуються і пов’язані між собою мережею контрактів, мета якої – мінімізація трансакційних витрат. На відміну від індивідуального власника приватної фірми дрібні власники відкритої корпорації (акціонери) не мають права наймати та звільняти, а право на контроль за іншими членами коаліції з боку власників зводиться до права переважно непрямого контролю за вищими менеджерами – через раду директорів. Це дає корпораціям значні переваги. Розходження інтересів менеджерів і акціонерів великих корпорацій покладено в основу теорії агентських контрактів. Ключове завдання корпоративного управління – захист певного кола учасників корпоративних відносин від неефективної діяльності та найманих менеджерів. Недоліки М. к.: конфлікти між менеджерами та акціонерами-аутсайдерами (великими та малими) загострюються. Механізми корпоративного управління традиційно поділяють на зовнішні та внутрішні. Як внутрішній (прямий) механізм корпоративного контролю розглядається контроль з боку ради директорів (наглядової ради) – виборного органу, уповноваженого власниками корпорації для нагляду за діяльністю менеджерів: концентрацією акцій в руках компактної групи акціонерів; участю менеджерів в акціонерному капіталі своїх корпорацій; відповідністю винагороди менеджерам стану справ у фірмі; за загрозою банкрутства та ін. Негативна реакція учасників ринку (акціонерів і сторонніх агентів) часто ставить бар’єри зловживанням менеджменту. Зовнішніми механізмами корпоративного контролю є: корпоративне право і законодавство, контроль фінансового ринку, імовірність знецінення цінних паперів неефективної корпорації на ліквідному фінансовому ринку, загроза банкрутства корпорації через помилкову політику менеджерів (у найжорсткішому варіанті – перехід контролю до кредиторів) та ін. Зовнішні механізми контролю – це й рух курсу акцій, оскільки зниження курсу акцій є тривожним сигналом не лише для теперішніх, а й для майбутніх наймачів менеджера. Відсутність розвиненої системи М. к., відповідної їй корпоративної культури, чіткого й стандартного механізму виконання контрактів як каналів передання прав власності призводить до масового порушення прав акціонерів, примусовості виконання законності, розвитку неринкових відносин економічних агентів, зростання корупції тощо. Прагнучи до особистого збагачення, вищі менеджери беруть участь у ризикованих операціях, вдаються до махінацій з цінними паперами, переливанням капіталу в дочірні компанії тощо, як це властиво для України. Але такі зловживання у розвинених країнах можливі лише в певних межах. Стримувальним фактором є сам ринок. У корпорації залишковий дохід привласнює не менеджер, а акціонери, що є стимулом опортуністичної поведінки менеджерів: частину ресурсів команди вони намагаються спрямувати на задоволення власних потреб на шкоду інтересам власників-акціонерів. Хоча абсолютна підконтрольність менеджерів недосяжна, спільні дії внутрішніх і зовнішніх дисциплінуючих механізмів обмежує потенціал опортуністичної поведінки та знижує гостроту проблеми. За умов перехідних економік традиційно додаються такі проблеми, як недотримання чинного законодавства, виняткова роль директора підприємства та ін. Тому прості працівники на більшості підприємств безправні через відсутність дієздатних профспілкових організацій, слабке представництво працівників на зборах акціонерів або тривалу відсутність таких зборів. Трудовий колектив практично не представлений у структурі управління фірми, що свідчить про втрату ефективності використання праці загалом, нехтування інтересами дрібних акціонерів. Нерідко власники не пов’язують своїх інтересів з довготерміновим розвитком підприємства, обмежуючись або конвертацією його активів у грошові кошти, або гальмуванням виробництва в інтересах розвитку виробництва конкурентів, що, як правило, не відповідає інтересам найманих працівників, трудового колективу і дрібних акціонерів.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Менеджмент корпоративний - Економічний словник

Схожі записи:

Контроль над зарплатою і цінами Контроль над зарплатою і цінами – різновид державної політики доходів, мета якої – змінити поведінку монополістів на ринках праці і продуктів таким чином, щоб вони...
Банківський нагляд Банківський нагляд – контроль за діяльністю банків з боку центрального банку; контроль банку за використанням наданого ним кредиту....
Економічна безпека економічних відносин Економічна безпека економічних відносин – наявність комплексу умов для вдосконалення економічних відносин, завдяки яким вони сприяють розвитку економічного способу виробництва, а також наявність загроз і...
Віримент Віримент – безготівковий переказ грошових коштів з рахунку одного клієнта банку на рахунок іншого....
Біржові товари Біржові товари – якісно однорідні й кількісно визначені товари, які повністю або частково продаються через біржі (товарні, валютні, біржі робочої сили). Кількісна визначеність товарів характеризується...
Кредит стандартний Кредит стандартний – кредит (незалежно від виду забезпечення), термін погашення якого ще не настав, або кредит, за яким своєчасно і в повному обсязі погашається основний...
Пайовик Пайовик (паевик) – особа, котра внесла пай і стала, таким чином, членом товариства, в яке внесений пай....
Стадія знання Стадія знання – перша стадія ухвалення рішення відносно новизни, на якій за Роджерсом споживач отримує фізичні чи соціальні стимули, що привертають увагу до нового виробу....
Застава зареєстрована Застава зареєстрована – застава акцій, записаних на ім’я зареєстрованої особи, дані про яку містяться в реєстрі акціонерної компанії....
Маса критична Маса критична – обов’язковий набір якісно нових корисних властивостей товару, завдяки чому він відповідає сучасним вимогам....
Операційна діяльність Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Так, цукровий завод, крім основної діяльності –...
Офіційна облікова ставка Офіційна облікова ставка (официальная учетная ставка) – процентна ставка, що застосовується центральним банком країни в операціях із комерційними банками та іншими кредитними установами під час...
Багатство нематеріальне Багатство нематеріальне – частина національного багатства, що складається з накопиченої виробничої майстерності й досвіду людей, їхніх здібностей, потреб, творчих обдаровань, знань та інформації в знаках...
Хеджування випереджальне Хеджування випереджальне – вид хеджування, що полягає у купівлі чи продажу ф’ючерсного контракту до завершення угоди з реальним товаром....
Аналіз мотиваційний Аналіз мотиваційний – маркетингове дослідження причин і умов, які визначають поведінку споживача на ринку. Дає змогу з’ясувати характер інформації, яку використовує споживач під час пошуку...
Перехресне хеджування Перехресне хеджування – страхування ризику від одного фінансового інструмента придбанням ф’ючерса або опціону на інший фінансовий інструмент....
Валютні цінності Валютні цінності – валюта країни в усіх формах (банкноти, білети державного казначейства, монети тощо), платіжні документи (чеки, векселі, депозитні сертифікати, акредитиви тощо) та інші цінні...
Чистий інвестиційний дохід Чистий інвестиційний дохід – дохід у формі відсотків і дивідендів, отриманий громадянами однієї країни від громадян інших країн, за вирахуванням відсотків і дивідендів, які виплачують...
Статутний капітал Статутний капітал (уставной капитал) – сума капіталу, яка необхідна для того, щоб акціонерне товариство або підприємство розпочало свою діяльність. Визначається статутом або угодою про заснування...
Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) Веблен (Veblen) Торстейн (1857 – 1929) – американський економіст, засновник інституціонального напряму в економічній теорії. Засуджував економічний лібералізм і неокласицизм за надмірну затеоретизованість, відірваність від...
Мобільність Мобільність (мобильность) – оперативність, здатність невідкладно та ефективно щось здійснювати, залучати до виконання, реалізовувати завдання, плани....
Витрати допустимі Витрати допустимі – витрати підприємства в межах умов укладеного договору і правових норм, які підлягають відшкодуванню замовником....
Розвиток економіки Розвиток економіки – закономірний процес кількісно-якісних змін у межах економічної системи, її перехід у нову якість, досконалішу форму. Кількісним виміром цих процесів є відносна зміна...
Ціна відпускна Ціна відпускна – 1) ціна, за якою підприємство, фірма, компанія відпускає свій товар споживачам; 2) ціна, за якою продукцію відпускають заготівельні організації....
Безробіття офіційно зареєстроване Безробіття офіційно зареєстроване – загальна кількість осіб найманої праці, які подали заяви до державної служби зайнятості про надання допомоги....
Міжнародна діяльність банків Міжнародна діяльність банків – виконання банками комплексу операцій та надання відповідних послуг, пов’язаних з розвитком міжнародних економічних відносин (світової торгівлі, міжнародного руху капіталу, міжнародних валютних...
Рай податковий “Рай” податковий – країна (або її окремий регіон), в яку переказують капітал з метою зменшення податків....
Гарантія ризику експорту Гарантія ризику експорту – державна або банківська гарантія ризику (виробничого, транспортного, відмови від несплати) при здійсненні експортних операцій....
Банк зовнішньоторговельний Банк зовнішньоторговельний – спеціалізований комерційний банк, який здійснює кредитування експорту та імпорту, страхування експортних кредитів, взаємні зовнішньоторговельні розрахунки та ін....
Ефект доходу Ефект доходу – вплив зміни ціни продукту на купівельну спроможність споживача і відповідно на кількість продукту, яку придбає покупець, зважаючи (або не зважаючи) на ефект...
Торгові договори Торгові договори – 1) чіткі взаємні домовленості двох чи більше сторін про купівлю-продаж товарів і послуг, які набувають чинності з моменту підписання. Суб’єктами Т. д....
Завдання організації Завдання організації – сукупність робіт або їх частина, які мають бути виконані певним способом у визначений термін....
Дрібносерійне виробництво Дрібносерійне виробництво – виробництво обмеженої номенклатури однорідної продукції невеликими серіями або партіями. Так, якщо обладнання переналагоджується протягом робочої зміни один або декілька разів, то таке...
Соціальна група Соціальна група – сукупність людей і трудових колективів, які виконують суспільно необхідну функцію в суспільному поділі праці, об’єднані спільними інтересами, необхідністю задоволення особистих, колективних, загальних...
Рабовласницький суспільний спосіб виробництва Рабовласницький суспільний спосіб виробництва – економічна система, яка базується на приватній власності на засоби виробництва та самого виробника – раба, позаекономічному примусі, а також на...