МЕТОДИКА, визначення відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства

Економічна безпека підприємства

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 2

Типові зразки організаційно-методичних

Документів системи правового захисту

Комерційної таємниці Підприємства

МЕТОДИКА

Визначення відомостей, які складають

Комерційну таємницю підприємства

Визначення відомостей, які складають комерційну таємницю, є важливим елементом в системі заходів, які здійснюються підприємством щодо захисту своєї економічної безпеки. Правильне і своєчасне визначення таких відомостей суттєво підвищує ефективність цієї системи.

Поняття

“комерційна таємниця” юридично закріплене в ст. 505 Цивільного кодексу України: “Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного,

комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці”.

Виходячи з даного формулювання, а також з Закону “Про інформацію” відмінностями конфіденційної комерційної інформації від будь-якої іншої є те, що вона:

– є власністю підприємства, має матеріальну (комерційну) цінність, її витік може нанести матеріальну шкоду підприємству, у зв’язку з цим підприємство здійснює заходи щодо її захисту;

– не є державним секретом (хоча можливе переростання однієї категорії в іншу) і не захищена авторським та патентним правом – є товаром, має ціну, вартість;

– позначена обмежуючим грифом та підприємством здійснюються заходи щодо її захисту;

– не може відповідно до законодавства України приховувати негативну сторону діяльності підприємства, здатну нанести шкоду суспільству.

З цих причин, як комерційну таємницю, доцільно захищати лише конкурентоспроможну інформацію (наукові ідеї, нові технології, дослідні

Зразки виробів, продукції, тендерні пропозиції, послуги тощо), яка може принести прибуток. Об’єктом досліджень для визначення відомостей, як комерційної таємниці, повинна бути науково-дослідна, конструкторсько-технологічна, підприємницька, виробнича, організаційно-управлінська або інша діяльність підприємства.

Визначення відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства, передбачає перш за все проведення аналізу всієї вказаної вище діяльності підприємства для визначення, наприклад, конкурентоспроможних НДР, виробничої продукції, нових технологій, послуг, які надаються, тощо. При проведенні аналізу важливо також врахувати перспективи розвитку підприємства. Цю роботу повинні здійснювати керівники структурних підрозділів (начальники відділів, цехів, лабораторій, груп і т. ін.) із залученням, при необхідності, інших компетентних співробітників підприємства.

За результатами аналізу слід визначити категорію відомостей, які можуть бути класифіковані як “комерційна таємниця” та розрахувати можливий розмір збитків, які може понести підприємство у разі витоку цих відомостей, якщо вони не будуть захищені. При визначенні збитку від витоку конкретних відомостей у вартісному вираженні можна користуватися методиками, які існують в економічних та фінансових структурах підприємства. Завершити проведений аналіз та оцінку розміру можливого збитку від витоку інформації слід проведенням маркетингових досліджень діяльності конкурентів на ринку ідей, технологій, реалізації готової продукції, різних видів послуг тощо.

Класифікація відомостей, які складають комерційну таємницю, значною мірою залежить від профілю та напрямку наукової, виробничої, зовнішньоекономічної, організаційної та іншої діяльності відділів, цехів, лабораторій та інших підрозділів підприємства, вміння оцінити результати цих видів діяльності.

Проблема визначення таких відомостей та ранжування їх за ступенем конфіденційності надто складна. Вона потребує аналізу великого обсягу різнорідної інформації про спрямування та види діяльності підприємства, його структур, партнерів, а також конкурентів. У зв’язку з цим від об’єктивного, чіткого та, що дуже важливо, своєчасного визначення предмета захисту залежить збереженість важливої для підприємства конфіденційної інформації.

При визначенні відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства, необхідно керуватися такими критеріями:

1. Науково-дослідні роботи та технології, нові види товарів і продукції, послуги повинні мати дійсну або потенційну цінність з комерційних міркувань. Вміщені в них відомості повинні мати не тільки загальні показники своєї виключної важливості, а й бути відносними показниками економічної важливості та конкурентоспроможності, а також мати споживчі властивості.

2. Не потребують додаткового захисту і не можуть бути віднесені до комерційної таємниці відомості, які є державними секретами, захищені патентним або авторським правом (примітка: відомості, які є державними секретами, можуть переростати в категорію комерційних секретів, якщо держава зніме з них гриф таємності).

3. До комерційної таємниці можуть бути віднесені результати досліджень (конструкторських робіт), які при впровадженні їх у виробництво підвищують конкурентоспроможність продукції, що випускається підприємством.

4. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611 “Про перелік відомостей, які не є комерційною таємницю”, такими є:

– установчі документи, документи, які дозволяють займатися підприємницькою або господарською діяльністю та її окремими видами;

– інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

– дані, необхідні для перевірки нарахування та сплати податків й інших обов’язкових платежів;

– відомості про чисельність та склад працюючих, їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;

– документи про сплату податків та обов’язкових платежів;

– інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізації продукції, яка шкодить здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри нанесених при цьому збитків;

– документи про платоспроможність;

– відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, товариствах, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

– відомості, які відповідно до чинного законодавства належать розголошенню.

Відповідно до зазначеної Постанови підприємства зобов’язані надавати ці відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим та правоохоронним органам, іншим юридичним особам згідно з чинним законодавством за їх вимогою.

Слід мати на увазі, що небезпечним для підприємства є як несвоєчасне, так і необгрунтоване засекречування комерційної інформації.

Деякі рекомендації по підготовці та складанню “Переліку відомостей, які складають комерційну таємницю”.

Перелік – це зведення конкретних відомостей комерційного характеру, які підлягають захисту, в нього можуть входити:

– науково-технічна і технологічна інформація про результат науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

– відомості про матеріальне (товарне) виробництво;

– інформація про нові технології;

– маркетингова інформація;

– ділова інформація: відомості про фінансову діяльність підприємства (стан розрахунків з партнерами та клієнтами, ціни, заборгованість, кредити,); плани та обсяги реалізації виробничої продукції; плани рекламної діяльності тощо.

– відомості про конкурентів, партнерів і т. ін.

Пропозиції про засекречення відомостей, які складають комерційну таємницю, повинні надаватися до постійно діючої комісії з комерційної таємниці.

В пропозиції висловлюється суть питання, вказується найменування відомостей, їх коротка характеристика, обгрунтування для включення до розряду “комерційна таємниця” відповідно світовому рівню, конкурентоспроможність, економічна користь, приблизний термін їх засекречення та життєздатності, а також перелік осіб, яким повинен бути дозволений доступ до даних відомостей. У пропозиції повинен бути визначений відповідний рівень конфіденційності відомостей, які підлягають захисту (наприклад, “КТ-суворо конфіденційно”, “КТ-конфіденційно” тощо). Далі ці відомості групуються за ознаками або видами наукової, виробничої, торговельної, фінансової та іншої діяльності і, наприкінці, комісія складає кінцевий варіант документа у вигляді “Переліку відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства”. Цей перелік доповідається керівникові підприємства, затверджується ним та запроваджується в дію наказом по підприємству, після чого доводиться безпосереднім виконавцям у частині, що їх стосується.

Якщо в процесі господарської та іншої діяльності виникає необхідність виділити нові відомості, які підлягають захисту, керівник структурного підрозділу подає до комісії матеріали в тому ж порядку, зазначеному в даній методиці.

У роботі постійно діючої комісії з комерційної таємниці повинні брати участь, крім провідних фахівців з основних напрямків науково – дослідної, виробничої, господарської та управлінській діяльності підприємства, також представники підрозділів безпеки, зовнішньоекономічного, патентно-ліцензійного відділів, відділу інформатики, бухгалтерії та ін.

“Перелік відомостей, які складають комерційну таємницю підприємства” є юридичним документом, який фіксує право підприємства на захист своїх комерційних секретів. Він дає право у встановленому законодавством України порядку (в тому числі через судові органи) вимагати відшкодування нанесених матеріальних збитків або упущеної вигоди в разі, якщо передбачені “Переліком” відомості, при порушенні встановленого на підприємстві порядку, були розголошені особою, якій вони були доручені, або втрачені чи передані конкурентам.

Підрозділ безпеки підприємства

Методика є обов’язковим документом, яким керуються всі співробітники підприємства, що залучаються до роботи по класифікації відомостей як комерційної таємниці.

/гриф конфіденційності/

Додаток № 2 до наказу

№________від____________20__р