МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Розділ 1 Загальна економіко-географічна характеристика світу

Тема 2 НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

§ 7. МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Що таке міграції та їх основні види. На кількість населення певного регіону чи окремої країни, окрім природного руху, впливають переміщення людей по території – механічний рух населення. Його називають міграцією (з лат. – переселення).

Міграції можуть бути сезонними, тимчасовими та на постійне місце проживання. За напрямом переїзду розрізняють міграції внутрішні, тобто в межах країни, і зовнішні – до інших держав.

Зовнішні

міграції в історії людства істотно вплинули на освоєння світу, а також на расовий, національний, релігійний склад населення. Зовнішні міграції масового характеру спричиняють значні зміни чисельності населення країн та цілих регіонів.

Виїзд за межі країни на постійне місце проживання називають еміграцією (з латинської – виселення), а самих переселенців – емігрантами. В’їзд громадян на постійне місце проживання до країни дістав назву імміграція (від лат. – вселяюся), а людей,

що приїздять, називають іммігрантами. Різниця між кількістю емігрантів та іммігрантів – це с альдоміграцій. Воно може бути додатним, якщо переважають прибулі люди, і від’ємним, якщо тих, хто залишив країну, більше, ніж прибулих.

Причини міграцій. Міграції спричиняються економічними, політичними, національними, релігійними чинниками. Головними з них завжди були економічні чинники. Зокрема, до еміграції спонукали освоєння не – заселених територій та пошук роботи. Найбільше таких емігрантів дала Велика Британія, а розселилися вони в Америці, Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці. У наш час спостерігається еміграція робочої сили зі слаборозвинених країн до високорозвинених. Великими осередками трудової імміграції тепер стали Західна Європа, США, а також країни Перської затоки та Південна Африка. У повоєнні роки дещо змінилися напрями переїздів. Скоротилася частка заморських міграцій, натомість внутрішньоконтинентальних стало більше. Так, у Західній Європі працюють робітники з країн Середземномор’я (Туреччини, Італії, Іспанії, Греції, Марокко, Єгипту). Першість за кількістю тимчасових робітників у Європі посідає Німеччина. До США тепер більше їдуть з Латинської Америки (особливо з Мексики), до нафтодобувних держав Перської затоки та Південної Африки – із сусідніх країн, що розвиваються. Емігранти часто працюють на низькооплачуваних роботах, нерідко опиняються на дні суспільства.

Із 30-х pp. XX ст. виник новий різновид економічних міграцій – “відплив умів”. Сутність його полягає у переманюванні спеціалістів високої кваліфікації з одних країн до інших. Започаткували це явище США, коли вивезли з Німеччини кілька тисяч учених-фізиків. Тепер залучають до роботи іноземних спеціалістів також країни Західної Європи та Канада. Здебільшого це вихідці з бідних країн Азії, Африки, Латинської Америки, які зазнають внаслідок “відпливу умів” матеріальних збитків та інтелектуальної шкоди. Адже вони втрачають кваліфікованих фахівців, на навчання яких витратили кошти, а інші держави користуються їхніми ж здібностями. Особливо в наш час зріс попит на біологів, фізиків, хіміків, а також людей творчих професій: акторів, поетів, художників.

До політичних причин міграцій належать війни, революції, ліквідація колоній, зміни державних кордонів тощо. Активні міграційні потоки між німцями і поляками були спричинені наслідками Другої світової війни. Після розпаду британської, французької та португальської колоніальних імперій колоністи повернулися на батьківщину. У 90-х pp. найбільші потоки емігрантів спостерігалися на Балканах після громадянської війни, що стала наслідком розпаду Югославії на ряд суверенних держав. Ці території залишило понад 2,5 млн біженців.

 МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Мусульманські паломники в м. Мекка

Релігійні міграції можуть мати тимчасовий (наприклад, паломництво до святинь) чи постійний характер. Після розпаду Британської Індії на її основі утворилися дві держави, що сповідують різні релігії: Індія, де за кількістю віруючих переважають індуси, і Пакистан, де державною релігією є мусульманство (іслам). Колись представники цих двох конфесій жили поруч. Після утворення незалежних країн почалися міграційні потоки мусульман з Індії до Пакистану, а індусів у зворотному напрямку. Ці міграції відбуваються й нині.

Трапляються міграції, що мають національне підгрунтя. Так, коли у 1948 р. було створено державу Ізраїль, туди тільки за перших чотири роки існування єврейської держави прибуло 700 тис. іммігрантів з країн Європи, Азії, Африки.

Останнім часом до причин міграцій додалася ще одна – екологічна. Люди залишають райони екологічних катастроф, де існує загроза для їхнього здоров’я та життя, і переселяються в екологічно безпечніші умови. Так сталося після катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Сучасні міграції здебільшого контролюються державними органами, які покликані створювати сприятливі життєві умови для іммігрантів, контролювати їх кількість та склад. Існує багато міжнародних угод, що регулюють напрями міграційних потоків для раціональнішого використання робочої сили.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:

– Механічний рух (міграції) населення – переміщення людей по території. Розрізняють внутрішні та зовнішні міграції. Еміграція – це виїзд з країни на постійне місце проживання до іншої держави, імміграція – в’їзд до країни. Різниця числа емігрантів та іммігрантів становить сальдо міграцій. Додатне сальдо міграцій характерне для більшості високорозвинених країн, від’ємне – для країн, що розвиваються.

Міграції зумовлені різними причинами: економічними, політичними, релігійними, національними, екологічними.




МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ