Мінеральні природні ресурси

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

ТЕМА 2. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИИ ПОТЕНЦІАЛ ПЛАНЕТИ

§ 13. Мінеральні природні ресурси

Мінеральні ресурси: структура і класифікація. Мінеральні ресурси є головним джерелом матеріального виробництва суспільства. У світі їх налічують понад 250 видів. Ще в давнину люди навчилися використовувати деякі з них, що відображено в назвах історичних періодів розвитку людської цивілізації. Найактивніше людство почало використовувати мінеральні ресурси з другої половини ХХ ст. і дотепер.

Корисні

копалини – гірські породи та мінерали, що їх люди використовують чи будуть використовувати в господарській діяльності. Запаси корисних копалин – це кількість мінеральної сировини, що виявлена за допомогою геологічної розвідки.

Залежно від особливостей складу й характеру використання в господарстві корисні копалини поділяють на такі групи: 1) паливні, або енергетичні (вугілля, горючі сланці, нафта, природний газ, торф); 2) рудні, або металеві (руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних

і радіоактивних металів); 3) нерудні, або неметалеві, у складі будівельних матеріалів (природне будівельне каміння, цементна сировина, будівельні глини); індустріальної мінеральної сировини (слюда, азбест, графіт, корунд, магнезит, скляні піски); хімічної сировини (калійна і кам’яна сіль, фосфорити, апатити, сірка, селітра); коштовного й напівкоштовного каміння (алмаз, сапфір, смарагд, топаз, аметист, яшма тощо).

Визначаючи господарську придатність родовищ корисних копалин, беруть до уваги кількісні показники, тобто родовища мають містити економічно вигідну кількість сировини чи палива, а також враховують і якісні показники – склад корисних компонентів, умови і глибину залягання, потужність шарів, особливості покривних шарів тощо. Наприклад, руди мають містити щонайменше 25-27 % заліза, 20-25 % марганцю, 40 % хрому, до 5 % алюмінію, міді, свинцю, нікелю; 1 % сурми, олова. Окремі копалини містять кілька компонентів (наприклад, поліметалеві руди), що потребує організації комплексного використання сировини.

Сучасне розміщення корисних копалин світу – це результат геологічного розвитку нашої планети. У літосфері сформувалися геологічно окремі території, що містять певні групи корисних копалин. Так, паливні ресурси органічного походження тяжіють до прогинів давніх платформ або прогинів складчастих структур. Рудні корисні копалини приурочені до меж розломів платформ і рухливих складчастих областей.

Пошук корисних копалин нині здійснюють за двома напрямками – “вглиб” і “вшир”. Перший напрямок передбачав видобуток корисних копалин з більш глибоких і незручних для розробки шарів, а другий – пошук та освоєння нових басейнів. Напрямок “вглиб” характерний для зарубіжної Європи, Європейської частини Росії, України, США. Напрямок “вшир” переважає в Азіатській частині Росії, в Канаді, Австралії, Бразилії, де мінеральні ресурси почали освоювати відносно недавно.

Для господарського освоєння найбільш вигідні територіальні поєднання корисних копалин, що полегшує комплексну переробку сировини, формування великих територіально-виробничих комплексів.

Між забезпеченістю країнами мінеральною сировиною і рівнем її економічного розвитку існує пряма залежність.

Паливно-енергетична сировина. До паливних ресурсів відносять кам’яне і буре вугілля, нафту, природний газ, уран, горючі сланці, торф.

Вугільні басейни світу (їх близько 3600) охоплюють до 15 % площі суходолу. Більша частина вугілля (90 %) зосереджена в Північній півкулі. Загальні запаси вугілля – 15 трлн т, розвідані – 9 трлн т (60 % припадає на кам’яне, 40 % – на буре вугілля).

Найбагатші на вугілля Азія і Північна Америка (мал. 26). Основна частина цих запасів сконцентрована в Аппалачському (США), Рурському (Німеччина), Верхньосілезькому (Польща), Кузнецькому, Кансько-Ачинському, Тунгуському (Росія), Фушунському (Китай) басейнах. У Південній півкулі значні запаси вугілля є в ПАР та Австралії.

Найбільші родовища нафти й природного газу розташовані здебільшого в зонах глибокого опускання давніх складчастих кристалічних ділянок земної кори. Загальносвітові запаси нафти становлять 550 млрд т (розвідані – близько 198 млрд т). За кількістю нафтогазових басейнів-гігантів і запасами особливо виділяється район Перської затоки, за кількістю газоносних басейнів лідером є Західний Сибір у Росії (табл. 1).

 Мінеральні природні ресурси

Мал. 26. Розподіл запасів паливних корисних копалин за регіонами світу

Таблиця 1. Розвідані запаси нафти на 2009 р.

Країна

Запаси, млрд т

Частка від світових запасів, %

Саудівська Аравія

36

18,0

Канада

28

14,1

Іран

19

9,6

Ірак

15

7,6

Венесуела

15

7,6

Кувейт

14

7,0

ОАЕ

13

6,5

Росія

13

6,6

Лівія

5

2,5

Нігерія

4,9

2,4

Увесь світ

197,6

100

На країни ОПЕК припадає 76 % світових нафтових ресурсів (111 млрд т). Родовища природного газу і нафти часто територіально збігаються. Світові запаси природного газу сягають 400 трлн м3 (розвідані – близько 155 трлн м3). Провідні країни за запасами газу – Росія (43 % світових), Іран, США, Катар, Саудівська Аравія, Ірак, Алжир, Венесуела, Туркменістан, Індонезія тощо.

Потенційні ресурси урану оцінюють у 10 млн т, розвідані – 3,5 млн т. У першу десятку країн – видобувачів і експортерів урану входять Канада, Австралія, Казахстан, Росія, США, Україна, Китай та ін.

 Мінеральні природні ресурси

Мал. 27. Країни – лідери за запасами залізної руди (2006 р, %)

Рудні корисні копалини. Ці ресурси представлені рудами чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів. Вони тяжіють до фундаментів і щитів давніх платформ, а також складчастих областей. Тут вони утворюють великі за протяжністю рудні пояси (Альпійсько – Гімалайський, Тихоокеанський, Урало-Монгольський тощо), які своїм походженням пов’язані з глибинними розломами в земній корі. Території рудних поясів є сировинними базами гірничовидобувної і металургійної промисловості.

Великі запаси залізної руди (у світі – 800 млрд т, розвідані 200-250 млрд т) є в Росії, Австралії, Бразилії, Україні, США, Канаді, Індії тощо (мал. 27). Світові запаси марганцевих руд становлять майже 17 млрд т, понад 90 % з них припадає на ПАР і Україну. За запасами руд хрому (світові – близько 16 млрд т) виділяються ПАР, Зімбабве, Казахстан. З руд кольорових металів найпоширеніші руди алюмінію (боксити, нефеліни, алуніти), що розташовані в надрах Гвінеї, Бразилії, Австралії, Індії, Суринамі, Росії, на Ямайці. Мідні руди поширені в Чилі (40 % світових), Замбії, Демократичній Республіці Конго, США, Канаді, Австралії. Поліметалеві руди є багатокомпонентними; окрім основних складових – свинцю (200 млн т) і цинку (350 млн т), вони містять срібло, рідко – земельні метали тощо. Значними їх запасами володіють США, Канада, Австралія, Росія, Казахстан, ПАР. Понад 90 % запасів олов’яних руд світу (усього 10-20 млн т) розташовані в Тихоокеанському олов’яному поясі: Росія-Монго – лія-КНР-В’єтнам-Таїланд-Малайзія-Індонезія-Австралія. На кіновар (ртутна сировина) багаті Росія, Україна, Словенія, Алжир, Італія, Киргизія. Унікальні запаси нікелю зосереджені на острові Нова Каледонія, а також в Канаді, Росії, Австралії. За запасами і видобутком золота і платини виділяється ПАР, значні поклади є в Росії, США, Канаді та ін.

Нерудні корисні копалини. Нерудна гірничо-хімічна сировина зазвичай має осадове походження. До неї відносять апатити, нефеліни, кам’яну і калійну солі, сірку, барій, фосфорити. Основою для виготовлення мінеральних добрив є калійні солі, фосфати (апатити, фосфорити) і азот, одержуваний з повітря. Великі родовища калійних солей є в США, Канаді, Німеччині, Росії, Білорусі, а також у Мертвому морі (Ізраїль). Світові запаси кам’яної солі практично невичерпні. Її видобувають понад сто країн світу, проте найбільші родовища має Україна (Донбас), Білорусь, США, Кенія (оз. Магаді). Унікальні родовища селітри та йоду розташовані в пересохлих водоймах пустелі Атакама (Чилі). Найбільшим зосередженням фосфоритів є Південно-Атласько-Сахарський фос – форитоносний пояс, половина запасів якого припадає на Марокко. Також фосфорити осадового походження сконцентровані на Аравійському півострові, у США (Флорида). Апатити є на півостровах Лабрадор (Канада) і Кольському (Росія). Родовища самородної сірки розвідано в США, Мексиці, Польщі, Україні й Іраку.

Будівельні матеріали (будівельне каміння, вапняк, гіпс, глина, пісок та ін.) є практично всюди. Найбільшого промислового значення набули родовища флюориту (Росія, Монголія, ПАР, Мексика, Іспанія), азбесту (Канада, ПАР, Росія, Китай), графіту (Росія, Україна, КНР, КНДР, Чехія).

Значні алмазоносні провінції розташовані на півдні Африки (ПАР, Конго, Ботсвана, Намібія) і в Якутії (Росія). Запаси дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів мають Індія, Росія, Шрі-Ланка, Канада та ін.

Це цікаво

У Середні віки люди добували із земної кори лише 18 хімічних елементів і їхніх сполук, у XVII ст. – 25, у XVIII ст. – 29, у ХіХ ст. – 47. на початку XX ст. – 54, у другій половині XX ст. – понад 80.




Мінеральні природні ресурси