Митна політика

Митна політика – комплекс заходів державного регулювання експортно-імпортних операцій шляхом зміни порядку та обсягів вилучення митних податків, тарифів і зборів. На нижчій стадії капіталізму і до середини XX ст. М. п. мала яскраво виражений протекціоністський характер, оскільки сприяла розвитку національної промисловості. Відтак домінувала тенденція до послаблення митних бар’єрів у зовнішній торгівлі. Протекціоністська М. п. виправдана передусім для слаборозвинених країн (оскільки захищає промисловість від конкуренції розвинених

країн), ліберальна – для розвинених країн. У повоєнний період почалось значне скорочення митних тарифів, чому значною мірою сприяла діяльність ГАТТ, а нині – СОТ. Так, на початку 50-х середній митний тариф становив 25-30%, а наприкінці 90-х – менше 5%. Водночас відбувається уніфікація М. п., що зумовлено утворенням міжнародних економічних угруповань на зразок ЄС, в межах яких значно знижено або скасовано мито і сформовано єдину М. п. стосовно третіх країн. М. п. відіграє важливу роль у захисті та стимулюванні
економічного розвитку, поліпшенні торговельного і платіжного балансів, зміцненні економічного та політичного суверенітету країни. М. п. України впродовж 90-х була неконструктивною, що призвело до значної втрати внутрішнього ринку. Формування раціональної М. почалося 2005.




Митна політика