Модель економічного зростання Ромера

Модель економічного зростання Ромера – модель, у якій обгрунтовано вплив знань на економічне зростання сукупно з впливом традиційних факторів: праці, капіталу та “людського капіталу”. Модель передбачає виокремлення трьох секторів: 1) дослідницького; 2) виробництва технологічного устаткування (галузь І підрозділу); 3) виробництва кінцевої продукції споживчого призначення. Продукт першого сектора – нові знання, які згодом втілюються у нові технології. Фактори виробництва нового знання – “людський капітал” і нагромаджені

знання (не конкурентний фактор, який можуть використовувати всі учасники виробничого процесу). Оскільки приріст знань є функцією від нагромаджених знань і розвитку людського фактора виробництва (рівня освіти, кваліфікації працівника тощо), праця сучасного працівника дослідницького сектора, якому доступний більший обсяг знань, продуктивніша порівняно з працею таких фахівців у минулому. Приріст знань визначається за формулою DA= qHa*A, де g – параметр наукової продуктивності; Н – “людський капітал”;
А – знання. Виробнича функція другого сектора визначається за формулою WH= РA*gА, де РА – ціна нової технології; WH – рента за використання “людського капіталу” в дослідницькому секторі; gА – обсяг доступних знань, скоригований параметром наукової продуктивності. Виробнича функція третього сектора визначається за формулою.

Отже, темпи економічного зростання за незмінності ціни нових технологій залежать лише від величини “людського капіталу” у дослідницькому секторі, у сфері здобуття нових знань. Із збільшенням ставки відсотка на капітал темпи економічного зростання різко знижуються, що підтверджується практикою капіталістичної дійсності. Зокрема, найвищі темпи економічного зростання зафіксовано у країнах з найвищими індексами зайнятості в дослідницькому секторі: в Японії у 80-х науковою діяльністю займалися кожні 67 осіб із 100 тис. працівників, у США – 66, у ФРН – 52, у Франції – 44, у Великобританії – 35. У дослідницькому секторі спочатку витрати перевищують результати, згодом існує зворотна залежність, наприкінці – початковий результат. Згідно з М. е. з. Р., щоб прискорити економічне зростання, державі необхідно збільшувати прямі інвестиції у дослідницький сектор, а також в освіту. В Україні 90-х не вкладання інвестицій у дослідницький сектор стало однією з причин поглиблення економічної кризи.




Модель економічного зростання Ромера