Моральне стимулювання праці

Моральне стимулювання праці – комплекс моральних, ідейно-політичних стимулів, що грунтуються на психологічних, морально-етичних цінностях суспільства, колективу й окремого працівника, усвідомлення ним свого обов’язку перед країною, трудовим колективом. М. с. п. у США та деяких інших розвинених країнах світу грунтується на теоріях “людського фактора”, “людських ресурсів”, “виробничої демократії” в управлінні, ставленні до людини не лише як до фактора виробництва, а й як до особи, що прагне до самовираження, розвитку своїх

творчих, організаторських та інших здібностей, до пошуку задоволення у соціальних взаємовідносинах з іншими людьми, у співробітництві з ними на виробництві і поза ним та ін. В основі цих теорій, авторами яких є Е. Мейо, Г. Бернард, Д. Мак-Грегор та ін., – соціальні й духовні потреби людини у спілкуванні, визнанні, самоповазі, почутті гідності, прагненні отримати особисте задоволення у співробітництві з іншими людьми при досягненні спільної для них мети. Тому менеджер повинен, крім економічної функції (спрямованої на максимізацію прибутку), виконувати соціальну, що має на меті формування стабільних
колективів і груп, які працюють ефективно, їх співробітництва, досягнення рівноваги між технічною і соціальними сторонами підприємства, створення моральних і етичних цінностей всієї організації, своєрідного клімату, які б сприяли людському зростанню. Концепція “людських ресурсів” Мак-Грегора передбачає, що менеджер не лише ділиться інформацією з працівниками, консультується з ними і стимулює самоуправління з метою підвищення їх задоволення умовами праці, поліпшення морального клімату на підприємстві для зростання продуктивності праці, а й допускає участь працівників у процесі управління. У США здійснюються чотири основні типи експериментів щодо залучення працівників до процесу управління: 1) участь робітників і службовців в управлінні працею на рівні цеху: 2) створення робітничих рад або спільних комітетів працівників і менеджерів; 3) розробка систем участі у прибутках; 4) залучення представників найманих працівників до рад директорів корпорацій. На початку 90-х бл. 25% американських компаній, на яких працювало понад 500 осіб, мали свої робітничі ради або спільні комітети менеджерів і працівників. Орієнтація на людину у процесі вироблення й ухвалення управлінських рішень, у створенні М. с. п. потребує від менеджерів компетенції у питаннях культури, етики, моралі, психології, соціології, розвиненого філософського мислення, що виражається у появі нових критеріїв роботи менеджера (див. Менеджер).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


Моральне стимулювання праці - Економічний словник


Моральне стимулювання праці