Національно-культурні товариства

Політологічний словник

Національно-культурні товариства – громадські добровільні об’єднання, які створюються у місцях проживання іноетнічного населення. Процес організаційного оформлення Н.-к. т. в Україні розпочався наприкінці 80-х років XX ст. в умовах здійснення нової етнонаціональної політики і продовжується в наш час. На 1 січня 2004 р. в Україні зареєстровано 1067 товариств національно-культурного спрямування, 33 із них мають всеукраїнський статус, 322 – обласний, 628 – міський, 84 – районний статус.

Утворили власні етнічні

громадські організації азербайджанці, ассирійці, албанці, болгари, башкири, білоруси, буряти, вірмени, греки, грузини, гагаузи, дагестанці, естонці, євреї, інгуші, казахи, караїми, корейці, кримські татари, курди, киргизи, кримчани, литовці, молдавани, месхетинські турки, німці, осетини, поляки, росіяни, румуни, словаки, татари, угорці, узбеки, комі-перм’яки, цигани, чехи, чеченці.

До всеукраїнських Н.-к. т. належать об’єднання, діяльність яких, виходячи з характеру їхніх статутних завдань, поширюється на територію всієї України або більшості її областей, і які мають у них свої відділення. Місцевими Н.-к.

т. є об’єднання, сфера впливу яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або кількох з них.

Для більшості товариств характерний високий ступінь етнічної солідарності та згуртованості, великий потенціал для відродження своєї історії, мови, звичаїв, традицій, збереження пам’яток традиційної самобутньої культури. Н.-к. т. нерідко виступають у формі асоціацій, спілок, культурних центрів, земляцтв, громад, клубів та ін. Зокрема, у м. Києві створені Ассирійська асоціація України, Азербайджанський громадсько-культурний центр України, Товариство литовської культури ім. Майроніса, Німецьке культурологічне товариство “Валентайн”, Демократична спілка угорців України, Чеська національна рада України.

Основними об’єднаннями громадських організацій національних меншин України є: Рада представників громадських організацій національних меншин України при Президентові України, м. Київ; Асоціація національно-культурних об’єднань, м. Київ; Рада представників національних громадських організацій України при Державному комітеті України у справах національностей та міграції, м. Київ; Рада національних товариств України, м. Київ; Конгрес національних громад, м. Київ; Асоціація національно-культурних і культурно-освітніх об’єднань Одеської області, м. Одеса; Конфедерація національних товариств західних областей України, м. Львів; Міська рада національних товариств, м. Харків; Обласна рада національних товариств, м. Миколаїв; Асоціація громадських об’єднань національних меншин м. Севастополя, Автономної Республіки Крим тощо.

Національно-культурні товариства функціонують відповідно до своїх статутів і користуються правами юридичних осіб. Діяльність культурологічних об’єднань спрямована на розвиток міжнаціональних відносин; захист національних інтересів громадян; відродження та розвиток національних культур; задоволення духовних запитів іноетнічного населення. Вони беруть участь у проведенні громадських культурних заходів, створюють національні клуби і будинки культури, дискусійні клуби, здійснюють книговидавничу діяльність, випускають газети і журнали, сприяють пошуку і збереженню національних культурно-історичних цінностей, встановлюють зв’язки і співпрацюють з державними і громадськими організаціями України і зарубіжних країн.

За ініціативою Н.-к. т. повертають національним громадам будинки, культові споруди, побудовані колись на їхні кошти, відкривають школи, факультативні групи, курси, де молодь вивчає національні мови, створюють теле – і радіопередачі мовами національних груп населення. Матеріальні засоби громадських об’єднань національних меншин формуються із членських внесків, коштів, виділених у державному та місцевому бюджетах, добровільних пожертвувань, надходжень від проведення відповідно до статутів культурно-масових заходів; прибутків від господарсько-виробничої діяльності; інших не заборонених законом джерел.

З метою сприяння розвитку етнічної, культурної та мовної самобутності національних меншин України, координації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері у вересні 2001 р. було прийнято Розпорядження Президента України “Про заходи щодо підтримки діяльності національно-культурних товариств”, у якому визначено такі завдання: Кабінету Міністрів України: І) затвердити у двомісячний строк комплексні заходи щодо розвитку культур національних меншин України на період до 2005 р., передбачивши, зокрема: розширення державної підтримки друкованих видань та телерадіоорганізацій, що висвітлюють діяльність національно-культурних товариств, та організацій збільшення часу мовлення мовами національних меншин України, а також надання підтримки зазначеним товариствам у заснуванні періодичних видань із регіональною сферою розповсюдження; створення в краєзнавчих музеях, що розташовані в обласних центрах, експозицій, присвячених історії та культурі національних меншин України, які проживають на відповідній території; надання підтримки аматорським творчим колективам, які зберігають, розвивають та пропагують культуру, традиції, звичаї та обряди національних меншин України; поліпшення системи підготовки педагогічних кадрів для загальноосвітніх навчальних закладів, у яких викладання навчальних предметів здійснюється мовами національних меншин України, а також забезпечення таких навчальних закладів відповідними підручниками, посібниками, методичною літературою; організацію всеукраїнського конкурсу “Кращі книжки – дітям України” за участю письменників-представників національних меншин України; створення в м. Києві центру розвитку культури національних меншин України; 2) розробити та здійснити заходи щодо забезпечення реалізації права національних меншин України на національно-культурну автономію; 3) опрацювати питання щодо створення мережі позашкільних навчальних закладів, які б забезпечили задоволення освітньо-культурних потреб національних меншин України; 4) вжити заходів до прискорення прийняття Верховною Радою України Концепції державної етнонаціональної політики України, законів з питань поліпшення умов розвитку та застосування мов в Україні, а також з питань вдосконалення законодавства про національні меншини України тощо.

Європейський орієнтир етнонаціональної політики України: Матеріали до першої доповіді про виконання Україною Рамкової конвенції Ради Європи про Захист національних меншин // Бюлетень Державного комітету України у справах національностей та міграції. – 1999. – № 3; Захист прав національних меншин в Україні: 36. нормат.-правових актів. – К., 2003.

О. Антонюк


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Національно-культурні товариства - Довідник з політології


Національно-культурні товариства