Народництво

Політологічний словник

Народництво – ідейна течія і громадський рух, один з провідних напрямів радикалізму у пореформеній Росії. Н. являє собою широкий спектр різних течій – від революційно-демократичного до помірно-ліберального і навіть консервативного. В 70-х роках XIX ст. вирішальне значення мало революційне (“діюче”) Н. Основні програмні положення народників зводилися до такого: 1) ліквідація залишків кріпацтва в економічному, соціальному і політичному устрої Росії революційним шляхом; 2) основною рушійною силою революції

має бути селянство; 3) селянська революція не лише знищить самодержавство і залишки кріпацького ладу, а й відкриє шлях до соціалізму і не допустить утвердження в Росії капіталізму; 4) базисом соціалізму стане селянська поземельна община; 5) організуючою силою селянської революції буде “революційна партія” (малася на увазі революційна організація народників). Н. – це своєрідна реакція інтелігенції на процеси модернізації, що розпочалися в Росії, це був протест проти настання індустріальної епохи,
яка несла трудовому людству обезземелення, безробіття, панування товарно-грошових відносин, капіталістичну конкуренцію й експлуатацію. Н. не було єдиним ідейно, його діяльність могла набути революційної, реформаторської або іншої спрямованості, що в поєднанні і не дало Н. можливості виробити цілісну доктрину, програму, стратегію і тактику своєї діяльності.

Политология: Словарь-справочник / М. А. Василик, М. С. Вершинин и др. – М., 2000.

М. Головатий




Народництво