Небанківські кредитно-фінансові інститути

Небанківські кредитно-фінансові інститути – спеціалізовані фінансово-кредитні підприємства, які займаються кредитуванням окремих сфер і галузей економіки з метою отримання прибутків. До таких інститутів належать інвестиційні фонди (акумулюють позичковий капітал на тривалий період і надають його функціонуючим капіталістам і державі шляхом випуску і розміщення цінних паперів), страхові компанії (акумулюють значні фінансові ресурси шляхом продажу страхових полісів і вкладають їх у довготермінові цінні папери з фіксованими термінами

погашення), недержавні пенсійні фонди (вкладають частину фінансових ресурсів у довготермінові інвестиції через ринок цінних паперів), фінансові компанії (займаються кредитуванням окремих галузей або наданням певних видів кредитів), кредитні будівельні кооперативи (акумулюють капітал з частини ощадних вкладів своїх клієнтів і надають їм іпотечний кредит для будівництва власних будинків), позико-ощадні асоціації (залучають кошти населення шляхом продажу власних акцій з виплатою дивідендів; у США
такі асоціації надають кредити на придбання будинків), взаємоощадні банки (акумулюють дрібні заощадження населення і вкладають їх в окремі види цінних паперів, а вкладникам виплачують відсотки). У США до Н. к.-ф. і., згідно з Законом про банківські холдингові компанії (1956), належать іноземні банки, які мають філії у країні і вважаються такими доти, поки не почнуть виконувати функції банків; корпорації, діяльність яких у США є другорядною щодо діяльності за кордоном; трастові компанії, які здійснюють лише довіряльні операції; кредитні союзи, деякі установи, що надають споживчі кредити, промислові кредити та ін. Виконувані цими інститутами операції хоч і вважаються здебільшого банківською діяльністю, не належать до комерційних банків з юридичної точки зору, що зафіксовано у Законі. До Н. к.-ф. і. нині здебільшого належать позико-ощадні асоціації (законодавство вимагало, щоб обсяг їх реального капіталу, або акціонерного капіталу, становив 1,5% вартості активів 1989 і 3% – 1995), взаємні асоціації (ощадні банки, позико-ощадні асоціації, страхові компанії і кредитні спілки, які не є акціонерними компаніями і належать лише своїм вкладникам, власникам полісів та ін.), інвестиційні компанії, тобто корпорації, товариства з певною або обмеженою відповідальністю та ін., які випускають цінні папери й отримані від їх реалізації кошти вкладають у цінні папери інших компаній. Основними формами таких компаній є взаємні фонди (залучають кошти інших інвесторів і вкладають їх у цінні папери), закриті фонди (не продають постійно свої акції, а лише їх певну кількість, після чого акції продаються на вторинному ринку та ін.), одиничні інвестиційні трасти (випускають акції, які викуповуються великими блоками і продаються на вторинному ринку), інтервальні фонди (інвестиційні компанії, які періодично викуповують свої акції у певній кількості, але такі акції не продаються на вторинному ринку) та ін.




Небанківські кредитно-фінансові інститути