Неосудність

Неосудність – властивість, що виключає осудність особи. Ст. 12 КК України встановлює, що особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані Н., не підлягає кримінальній відповідальності. До такої особи за призначенням суду можуть вживатися примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 13 КК України. Особа, яка діяла в стані Н., не є злочинцем, а вчинене нею суспільно небезпечне діяння не є злочином, оскільки була відсутня її вина. Поняття Н. випливає із ч. 1 ст. 12 КК України. Н.- це нездатність особи в момент вчинення суспільно небезпечного

діяння усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. Поняття Н. характеризується двома критеріями: медичним (біологічним) і юридичним (психологічним). Медичний критерій має своїми ознаками хронічну душевну хворобу, тимчасовий розлад психічної діяльності, слабоумство чи інший хворобливий стан. Юридичний критерій має дві ознаки: інтелектуальну – нездатність особи усвідомлювати свої дії і вольову – нездатність особи керувати своїми діями. Ст. 12 КК України вважає достатнім для
визнання особи неосудною наявність хоча б однієї ознаки медичного й однієї ознаки юридичного Критерію. Ч. 2 ст. 12 цього Кодексу встановлює, що особа, яка скоїла злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавило її змоги усвідомлювати свої дії або керувати ними, не підлягає покаранню. Такій особі суд може призначити примусові заходи медичного характеру, питання щодо покарання вирішуватиметься після одужання її.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


Неосудність - Довідник з правознавства


Неосудність