УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Пряма і непряма мова
Непряма мова – це чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання. На письмі непряма мова в лапки не береться.
Речення з непрямою мовою є складнопідрядним із підрядним з’ясувальним, яке приєднується за допомогою сполучників Що, ніби, щоб, чи і сполучних слів Де, куди, коли, як Тощо. Вибір способу зв’язку залежить від таких умов:
– якщо чуже висловлювання, передане непрямою мовою, було звичайним
Василь Касіян розповідає, що в основу його малюнка покладено епізод із життя Тараса Шевченка (Із журналу);
– якщо мовець, що передає зміст чужого висловлювання, хоче виразити сумнів щодо його достовірності, вживається сполучник Ніби:
Ліхтар розхвастався, ніби він міг би засліпити сонце (В. Симоненко);
– якщо висловлювання було спонукальним реченням, уживається сполучник Щоб: Софія Петрівна благала Аркадія, щоби він заспокоївся (М. Коцюбинський);
– якщо висловлювання було питальним реченням без питальних займенників або прислівників,
Коли ж такі слова були, вони стають сполучними словами у підрядному реченні: Хлопчик запитав, куди зникає вночі сонце. Вишлевич зупинив пана Юзефа і запитав, де Юлія. Головацький запитав Вишлевича, яка ідея в нього найсвятіша (В. Іваничук).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)