Оцінка економічна

Оцінка економічна – комплекс засобів вимірювання впливу економічних процесів, дій суб’єктів господарювання на результативність функціонування та розвитку економічних систем, їхніх окремих підсистем та елементів. Щоб O. e. була якомога точнішою, слід, по-перше, за деякими правилами присвоїти досліджуваним об’єктам певні числа, тобто обрати шкалу вимірювання; по-друге, обираючи шкалу вимірювання, розрізняти власне рахунок – встановлення відповідності між порівнюваними групами дискретних об’єктів, які повинні чітко відрізнятися

між собою. Основним методом проведення O. e. є кількісний (див. Кількісні методи в економіці). У процесі оцінювання на перше місце висуваються властивості об’єктів, а процедура рахунку передує виділенню певних ознак, які характеризують ці властивості. Відтак відповідна ознака одного з об’єктів береться за одиницю вимірювання і надалі зіставляється з такими ж ознаками інших порівнюваних об’єктів. Загалом у процесі вимірювання спочатку розрізняють: 1) принципово (за суттю) не порівнювані об’єкти,
які мають певну сукупність різних ознак; 2) принципово (за суттю) порівнювані об’єкти, які мають однаковий комплекс ознак, але відрізняються кількісно. Ці два етапи дослідження можна здійснити лише за допомогою сутнісно-якісного аналізу; 3) порівнювані об’єкти, які мають певний комплекс ознак, вимірювання яких необхідно здійснити. Найважливішою вимогою щодо шкали виміру є чітке виділення одиниці вимірювання. Якщо йдеться про практичне застосування отриманих результатів, зокрема для потреб управління певними об’єктами, то точність вимірювання необхідна в таких межах, щоб розрізняти критичні значення процесів управління з метою інформування суб’єкта управління про можливі наслідки їхніх дій. Одиницею вимірювання, або відмінною властивістю змінної/розміру, характеру, якості, кількості та ін., є ознака. Вимірювач – це розробка, вибір шкали, з допомогою якої на основі деяких “правил” ознакам присвоюють знаки, а знаками вчений вважає цифри, букви або символи. Під правилами він насамперед розуміє деякий послідовний і логічно обгрунтований процес порівняння ознаки і певної шкали. Так, Д. Сінк (США) визначає вимірювання продуктивності як вибір фізичних, тимчасових і чуттєвих вимірювачів для змінних витрат і продукції й конструювання відношення вимірювача (вимірювачів) продукції до вимірювача (вимірювачів) витрат. О. е. доцільно проводити здебільшого номінально.




Оцінка економічна