Один у полі не воїн

Урок 100. Один у полі не воїн

САМОМУ ВОВКА НЕ ПОБОРОТИ

(Болгарська народна казка)

Вовк забрався в кошару й украв старого барана. Йде вівця і плаче. Зустріла її коза й питає:

– Чого ти так гірко плачеш?

– Як же мені не плакати? Вовк мого батька з’їв. Немає його більше на світі, тільки дзвіночок залишився. Піду поквитаюся з вовком.

– І я піду. У мене роги гострі.

А вівця так розхвилювалася, що з горя й страху не має.

– Не треба, – каже, – я й сама з ним упораюсь.

Іде далі, зустріла собаку. Дізнався той про її

горе й каже:

– І я з тобою піду. У мене вовк двох братів загриз. Ти почни з вовком бійку, а я скочу йому на спину і загризу його.

– Не втручайся в мою справу, – каже вівця. – Я зараз так розлютувалася, що одним ударом його на землю повалю.

Пішла вівця битися з вовком сам на сам, а вовк її і загриз.

Вибігла коза помститися за подругу, вовк і її з’їв.

Пішов собака в ліс за братів помститися і теж додому не повернувся.

А вовк бігає лісом та й думає: “Хоча б не здогадалися всі вівці,

всі кози і всі собаки напасти на мене разом. Ну, тоді мені й не жити!”

– Чому плакала вівця? Що вона вирішила зробити? Хто пропонував їй допомогу? Чому звірі не подолали вовка? Поміркуй, чому так кажуть: “Один у полі не воїн”? Які справи краще робити гуртом?

Запам’ятай!

Російською мовою

Українською мовою

Разволноваться

Розхвилюватися

Дело

Справа

Остался

Залишився




Один у полі не воїн