Операція “Вісла”

Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ

(1945 р. – початок 1950-х років)

§ 8. ЗАХІДНА УКРАЇНА В ПОВОЄННІ РОКИ

5. Операція “Вісла”.

Трагічна доля спіткала населення Закерзоння (Лемківщина, Посяння, Підляшшя, Холмщина). Відповідно до договору від 9 вересня 1944 р. між Польським комітетом національного визволення та урядом УРСР, польське населення мало покинути територію України, а українське населення, що проживало в Закерзонні, повинне було евакуюватися до радянської України. Однак більшість селян не бажала залишати землю предків

і нажите майно. Їх лякали також сталінські репресії та колективізація, відомості про які поширилася в Закерзонні ще в 1939-1941 pp. Тому першими добровільними переселенцями (81 тис. осіб) стали малозаможні сім’ї, господарства яких були зруйновані війною, або ж ті, хто зазнав чи побоювався репресивних дій з боку підпільних польських формувань.

До середини 1945 р. потік добровільних переселенців припинився, тим більше, що частина добровольців, рятуючись від сталінських переслідувань, повернулася назад. Щоб

змусити українців до переселення, польська сторона розпочала відкритий терор. Військо Польське та інші силові структури комуністичної Польщі плюндрували й спалювали українські села, убивали їх мешканців. Однак українці продовжували триматися рідних місць. Відтак український радянський уряд звернувся до польського уряду з проханням про “надання військової допомоги щодо прискорення масової депортації населення”. На задоволення прохання три польські дивізії розпочали операцію примусового виселення українського населення з 50-кілометрової прикордонної смуги на територію УРСР. Насильницьке переселення супроводжувалося вбивствами, пограбуваннями, мародерством. Шукаючи порятунку, більшість українців погодилася на депортацію. У такий спосіб до 1946 р. в УРСР було переселено 488,7 тис. осіб – переважну більшість українського населення Закерзоння.

Не бажаючи миритися з перебуванням на колишніх українських землях хоча б незначної кількості українців, уряд комуністичної Польщі протягом 28 квітня-12 серпня 1947 р. здійснив повне виселення українського населення в ході операції під кодовою назвою “Вісла”. Усіх українців і членів змішаних українсько-польських сімей було виселено з українських етнічних земель у західні та північні райони Польщі.

Військова операція набула рис депортації. За дві-три години українці мусили зібрати найпотрібніші речі та залишити місце проживання. Тих, хто не виконував наказ, убивали. За даними польського уряду, таких було 680 осіб. Брутальне ставлення конвоїрів, довготривалі подорожі в антисанітарних умовах спричинили жахливий стан депортованих у пункти прибуття. Усього Військо Польське депортувало 140 575 українців до Ольштинського, Гданського, Вроцлавського, Познанського і Щецінського воєводств. Поселення на нових землях здійснювал(х:я за “принципом розпорошення”, згідно з яким у населених пунктах поселяли не більше 2-3 родин, що в майбутньому мало призвести до їхньої неминучої полонізації. Українцям надавали зруйновані помешкання. Кращі будівлі на землях, які до закінчення війни перебували в складі Німеччини, надавалися місцевим і прибулим полякам.

Переселенцям заборонили повертатися додому. Тих, хто намагався знехтувати цією забороною, виловлювали та повертали назад, а частіше відправляли до Явожно – концентраційного табору для українських утікачів. За 20 місяців у таборі було ув’язнено монад 3 тис. мирних мешканців, у тому числі жінок і дітей. Розпач і важкі умови утримання іноді доводили людей до самогубства – вони кидалися на дротяну загорожу з електричним струмом.

Репресивна акція “Вісла” на міждержавному рівні була скоординована з радянським і чехословацьким урядами, які за допомогою своїх збройних сил повністю заблокували східні та південні кордони Польщі. З серпня 1990 р. сенат Польщі засудив операцію “Вісла” як злочинну.

…Військо Польське провело виселення нашого населення луже швидко, оскільки протягом чотирьох годин кожен господар мусив спакувати речі і виїхати із села. У деяких селах… людям давали на збори лише дві години. У зв’язку з чим населення не мало змоги забрати із собою сільськогосподарські машини: молотилки. зерноочисні машини, січкарні, плуги, борони, предмети домашнього господарства, швейні машини, картоплю і т. п. Усе це забрало польське цивільне населення разом із Військом Польським…

Залишаючи свої домівки, населення дуже плакало й говорило нашим стрільцям: “Ми якось переживемо цей час, але як ви, бідні, будете без нас боротись?” Просили, щоб на випадок якихось змін не забували про них. Той, хто мав трохи часу, виносив до лісу або ж ховав у криївках різні речі: білизну, взуття, масло, сир, зерно й навіть худобу, а згодом показував місця схованок нашим, щоб це могли використати вони, а не ворог.

Ті села, мешканців яких найбільше підозрювали в співпраці з нами, одразу ж спалювали.




Операція “Вісла”