Опортунізм

Політологічний словник

Опортунізм (фр. opportunisme, від лат. opportunus – зручний, вигідний) – політика угодовства, пристосування, ухилення від різкого протистояння; конформізм, безпринципність, співробітництво з ідейним противником. Термін “О.” широко використовувався в ідейних спорах між комуністами і соціал-демократами наприкінці XIX і у XX ст. Він особливо активно застосовувався для оціночних характеристик політики та лінії поведінки ідейних противників марксизму – ленінізму, спрямованої на ревізію догматично витлумачених теоретичних

основ цього вчення. Представниками правого О., зокрема, вважалися Е. Бернштейн, К. Каутський, діячі 2-го Інтернаціоналу, російські меншовики як відступники від революційності у бік реформізму. До лівого О. зараховували троцькізм з його орієнтаціями на культ глобального насилля, гіперреволюційність, “світову пролетарську революцію” та інші різновиди так званого “лівого екстремізму”.

Починаючи з 70-х років XX ст., разом із втратою гостроти протистояння між комуністами й соціал-демократами, О. як визначальна характеристика діяльності певних політичних сил та їх ідеологічних орієнтацій

поступово втратив своє початкове значення.

Ленин В. И. Против ревизионизма: Сб. – М., 1958; Ленин В. И. Против догматизма, сектанства и “левого” оппортунизма: Сб. – М., 1964; Программные документы борьбы за мир, демократию и социализм. – М., 1961; Фостер У. 3. История трех Интернационалов. – М., 1959; За сплоченность международного коммунистического движения: Док. и материалы. – 2-е изд. – М., 1964; Очерк теории социализма. – М., 1989.

В. Горбатенко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


Опортунізм - Довідник з політології


Опортунізм