Оріховський Станіслав Станіславович

Політологічний словник

Оріховський Станіслав Станіславович (1513 – 1566) – український просвітитель. Загальну освіту здобув у Перемишлі, у 1526 – 1542 pp. навчався в університетах Кракова, Відня, Віттенберга, Болоньї, Падуї, Риму. Три роки жив у сім’ї М. Лютера. З 1543 р. О. – парафіяльний священик у Перемишлі.

Автор численних праць канонічного, історико-філософського і правового характеру. Своє вчення про державу і право виклав у латиномовних творах “Відступництво Риму”, “Про турецьку загрозу”, “Розрив з Римом”, “Напучення

королю польському Сигізмунду-Августу”, “Хроніки польські” (всі написані у 40-х – першій половині 50-х років XVI ст.), “Квінкункс, або Взірець польської корони”, “Політія Польського королівства на кшталт аристотелівських політик”, “Діалог, тобто Розмова стосовно екзекуції польської корони”, “Про право природне” (всі написані в другій половині 50-х – 60-х роках XVI ст.) та ін. Умовно творчість О. можна поділити на два етапи: перший – приблизно до кінця 40-х років і другий
– до кінця життя. На першому етапі творчості на О. помітний вплив справили ідеї реформації, на другому – він зайняв процерковні позиції. Найбільший інтерес для політичної теорії становлять, зокрема, два його твори: “Політія Польського королівства на кшталт аристотелівських політик” (1556), який залишився незакінченим, та “Польські діалоги політичні”(1563). У них О. подав своє бачення суті держави, форми правління, устрою та різних проблем політичної влади. Розробив низку порад королю щодо правління державою, зазначаючи, що в основі функціонування християнської держави повинно бути дотримання права. О. вперше в Східній Європі розробив так звану піраміду влади в Польщі і чітко зайняв позиції (на відміну від поглядів у молоді роки) підпорядкування світської влади духовній. Починаючи з 1560 р. почав гостро критикувати іновірців у Польщі, запропонував (чи не вперше) ідею православної і католицької унії. Для творів О. був характерний темпераментний полемічний стиль як латинською, так і польською мовами. Концептуальне бачення сутності держави і права, їх походження і джерел, ідеального державного правління, змісту і форм влади, взаємовідносин церкви і держави в О. складалося під впливом учень давніх мислителів, гуманістів ренесансної доби, біблійних постулатів.

Ідеальною формою державного правління О. вважав станову монархію, обмежену законом. Посада короля – виборна. Мета держави – задоволення безпеки та інтересів громадянина. Управління державою – “справа не для однієї людини”, вона належить королю, сенату та суду. Король – лише “вуста закону”, його слуга. Сенат об’єднує “найкращих людей благородного походження”. Приниження ролі сенату, нехтування ним – шлях до тиранії. Закон є основою діяльності і незалежності суду.

С. Оріховський вважав, що управління державою – “найважча в світі справа”. Тому він звертав увагу монарха на неприпустимість уподібнюватися бджолам і хапатися за все, оскільки у такому разі король перестане бути лідером, а перетвориться на “нещасного підданого нещасної держави”. Монарх повинен оточити трон лицарями – людьми чесними, гідними, талановитими, не схильними до підлабузництва, інтриганства, дворушництва, лукавства. Просвітитель виходив з примату природного права перед законом. Закон для нього – “душа і розум держави”. Але вище людських законів стоїть природне право як першооснова закону, запорука справжньої свободи, рівності і справедливості. Якщо людські закони суперечать природному праву, їх можна і потрібно змінювати чи скасовувати.

С. Оріховський, як він сам писав, був представником “руського народу в польській державі”, усвідомлював себе українцем. Свої твори він часто підписував подвійним прізвищем (Оріховський-Роксолан, Оріховський-Русин). О. виступав проти міжнаціонального розбрату, справив істотний вплив на розвиток політико – правової думки, зокрема в Україні. Мав ораторський дар. Його промову “На похороні Сигізмунда І” було вміщено в антології “Промови славетних мужів”, що вийшла друком у Венеції у 1559 р. (пізніше кілька разів перевидавалася у Венеції, Парижі, Кельні).

Сумцов Н. Ф. Станислав Ориховский // Киев. Старина. – 1888. – № 11; Литвинов В. Д. Проблема государства в трудах Ст. Ориховского// Отечеств, обществ, мысль эпохи средневековья. – К., 1988; Сас П. М. Українсько-польський мислитель доби Відродження. Станіслав Оріховський: на шляху до історизму нового часу // УІЖ. – 1991. – № 1; Недзельська Н. /., Недзельський К. К. Політичні погляди Станіслава Оріховського-Роксолана // Політологічний вісник. – 1993. – № 1; Українські гуманісти епохи Відродження. – Ч. 1-2. – К., 1995; Гуренко М. М. Проблеми прав і свобод людини у філософсько-правовій спадщині Станіслава Оріховського-Роксолана // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ. – 2001. – № 1; Мироненко О. М., Оріховський С. С. // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К., 2003. – Т. 4.

Ф. Медвідь




Оріховський Станіслав Станіславович