Орієнтування на місцевості. Поняття про азимут

РОЗДІЛ 2 ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ ТА КАРТІ

Тема 1. Способи зображення Землі

§ 15. Орієнтування на місцевості. Поняття про азимут

Пригадайте

Як можна визначити своє місцеперебування під час прогулянки у лісі, у місті чи в іншій місцевості?

Людство впродовж тривалої історії свого розвитку виробило багато цінних практичних умінь, одним із яких є вміння орієнтуватися на місцевості. Без нього неможливо здійснити жодної подорожі, провести водними просторами велике судно чи човен, знайти родовище корисних копалин чи правильно розташувати

будинок під час будівництва. Є багато способів орієнтування. Розглянемо деякі з них.

Природні орієнтири. Орієнтуватися на місцевості – означає вміти визначити своє місцеперебування відносно сторін горизонту, навколишніх предметів і форм рельєфу, знайти потрібний напрямок руху і дотримуватися цього напрямку в дорозі.

Здавна люди орієнтувалися за положенням Сонця (див. таблицю 1), зір і Місяця (див. таблицю 2). Точніше сторони горизонту можна визначити за Сонцем і годинником.

Таблиця 1

Приблизне положення Сонця для помірних широт

Положення Сонця		Місцевий час, год
Лютий, березень, квітень, серпень, вересень, жовтень	Травень, червень, липень	Листопад, грудень, січень
На сході	7	8	9
На півдні	13	13	13
На заході	19	18	17

Таблиця 2

Орієнтовне положення Місяця залежно від його фаз

Фази Місяця	19-та година	1-ша година	7-ма година
Перша чверть (видно праву половину диска Місяця)	На півдні	На заході	–
Повний Місяць	На сході	На півдні	На заході
Остання чверть (видно ліву половину диска)	–	На сході	На півдні

У безхмарну ніч сторони горизонту легко визначити за Полярною зорею, яка завжди вказує напрямок на північ з точністю до 1°. Щоб знайти на небосхилі цю зорю із сузір’я Малої Ведмедиці, слід відшукати сузір’я Великої Ведмедиці. Воно добре помітне на небі у вигляді “ковша” з семи яскравих зір.

Полярна зоря розташована на прямій лінії, яку можна провести між двома крайніми зорями “ковша”, на відстані,

Що дорівнює п’ятьом видимим відстаням між цими зорями (мал. 38).

Визначати сторони горизонту можна й за місцевими предметами і різними природними об’єктами. Так, вівтарі православних церков завжди звернені на схід, а дзвіниці – на захід. Мурашники майже завжди розташовані з південного боку дерева, пня чи куща. У поодиноких Дерев кора з північного боку товстіша, часто вкрита мохом. На хвойних деревах смоли більше накопичується з південного боку, а деякі сосни з 20-річного віку завжди нахиляються на південь (мал. 39, б).

Мал. 38. орієнтування за Полярною зорею

Мал. 39. Компас (а), сосна – природний орієнтир (б)

Ягоди і фрукти раніше червоніють і жовтіють з південного боку дерева. Сніг швидше тане на південних схилах. У горах дуб зазвичай росте на південних схилах.

Прилад, що вказує напрямок північ – південь. Найчастіше напрямок щодо сторін горизонту визначають за допомогою компаса (мал. 39, а). Його намагнічена стрілка завжди одним кінцем показує на північ, а іншим – на південь. Цей прилад широко застосовують у судноплавстві, авіації, геодезії, у гірничій і військовій справі.

Орієнтуючись за компасом, необхідно тримати його горизонтально так, щоб стрілка показувала основний напрямок: північ – південь. Щоб покази компаса були точними, потрібно тримати його подалі від металевих предметів, оберігати від ударів, уникати роботи з ним поблизу залізниць, ліній високовольтних передач, під час грози.

Орієнтування на місцевості за картою. Читати карту – це означає не тільки розуміти, що на ній зображено, а й уміти користуватися нею на місцевості. Визначення свого місця перебування стосовно конкретної місцевості й сторін горизонту за допомогою карти називають орієнтуванням за картою. При цьому карту слід так розташувати, щоб напрямки до об’єктів, зображених на ній, збігалися з напрямками до тих самих об’єктів на місцевості.

Рухаючись дорогами, вздовж річок, ліній зв’язку тощо для орієнтування карти достатньо сумістити напрямок дороги, річки та інших об’єктів на карті з напрямком цієї самої дороги, річки на місцевості. При цьому слід звертати увагу на те, щоб об’єкти праворуч і ліворуч від напрямку руху розташовувалися відповідно по той самий бік під час руху. Це слід робити для того, аби, зорієнтовуючи карту, не повернути її помилково в протилежний бік (мал. 40).

Орієнтуватися за картою можна, використовуючи компас. Для цього його встановлюють на лінії північ – південь так, щоб літера, яка позначає в компасі північ, збіглася з північним напрямком на карті.

Мал. 40. Орієнтування карти за напрямком дороги: а – неправильне; б – правильне

Кут, що вказує шлях і напрямок руху. В туристичному поході часто доводиться рухатися бездоріжжям, у тумані, вночі. У таких випадках напрямок руху встановлюють за азимутом. Азимут – це горизонтальний кут між напрямком на північ і напрямком на обраний об’єкт (мал. 41, а). Кут відраховують тільки за годинниковою стрілкою. Величина азимута може змінюватися від 0° до 360°.

Практичне завдання

Назвіть об’єкти, зображені на малюнку 41 (а), та визначте їхні азимути.

Рух за азимутом полягає у вмінні дотримуватися за допомогою компаса заданого напрямку, щоб точно вийти до наміченого пункту. Спочатку за картою обирають маршрут і добре помітні орієнтири, а потім визначають азимути для кожної ділянки переміщення – від одного повороту до іншого, а також відстані, які необхідно пройти в кожному з цих напрямків, щоб вийти до потрібного пункту. Усі дані, отримані за допомогою карти, бажано оформити у вигляді схеми маршруту (мал. 41,6) або таблиці.

Рухаючись за азимутом (мал. 41,6), слід ретельно дотримуватися обраного напрямку руху. Для цього варто контролювати свій Рух не тільки за компасом, а й за додатковими ознаками: слідами на снігу, напрямком вітру, рухом хмар, власною тінню, а вночі – за яскравими зорями чи видимими вогнями. Але при цьому потрібно пам’ятати, що положення зір, Сонця і Місяця відносно Землі з часом змінюється і користуватися цими орієнтирами можна не більше 10-15 хвилин.

Мал. 41. Азимут (а ); схема руху за азимутом (б)

Практичні поради щодо орієнтування в різних умовах. Як орієнтири в лісі варто використовувати лісові дороги, просіки. Адже за правилами лісовпорядкування просіки орієнтують за сторонами горизонту. Так, основні просіки спрямовані за напрямком північ – південь, а другорядні – за напрямком схід – захід. Просіками ліс ділиться на квартали, а на перехрестях просік встановлюють квартальні стовпи (мал. 42).

У гірській місцевості орієнтирів теж дуже багато. Це високі характерні вершини, скельні осипи, невеликі гаї на схилах, перевали, хребти. Необхідно також пам’ятати, що відстані у горах здаються значно меншими, ніж вони є насправді.

Орієнтування за умов поганої видимості та вночі надзвичайно складне. У цьому разі як орієнтири обирають лінії зв’язку, дороги, канали та інші об’єкти, які здебільшого спрямовані лінійно. Щоб частіше контролювати своє місцеперебування, слід обирати орієнтири, що розташовані близько один до одного. Варто орієнтуватися на об’єкти, розташовані на підвищенні, – освітлені будівлі, труби

Мал. 42. Квартальний стовп тощо.

ПІДСУМКИ

Орієнтуватися – це означає вміти визначати своє місцеперебування на місцевості.

Основними природними орієнтирами є Сонце, зорі, Місяць.

Найзручніше орієнтуватися на місцевості за допомогою компаса.

Орієнтуючись за картою, потрібно щоразу порівнювати зображення на карті і на місцевості.

Азимут – кут між напрямком на північ і обраним об’єктом, він допомагає дотримуватись обраного маршруту.

За умов поганої видимості варто орієнтуватися за лінійними й освітленими об’єктами.

Запитання і завдання для самоперевірки

Користуючись масштабом і умовними знаками, накресліть маршрут за азимутами: 45° від дому до школи – 300 м; 90° від школи до бібліотеки – 650 м; 250° від бібліотеки до парку – 200 м; 330° від парку до річки, яка тече з півночі на південь, – 400 м.

Яким сторонам горизонту відповідають азимути: 90°; 180°; 270°; 360°?

Які орієнтири, на вашу думку, є найбільш точними?

Яке значення для людини має вміння орієнтуватися на місцевості?