Орієнтування на місцевості

Розділ ІІ ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ ТА КАРТІ

У цьому розділі ви ознайомитеся з:

Різними способами зображення земної поверхні;

Друкованими й електронними картами, планами;

Лініями градусної сітки.

Навчитеся:

– орієнтуватися на місцевості;

– користуватися числовим, лінійним та іменованим масштабами карт;

– визначати напрямок і сторони горизонту, користуватися умовними знаками;

– вимірювати відстані на плані й карті за допомогою масштабу;

– визначати географічні координати різноманітних об’єктів,

розв’язувати географічні задачі.

§ 7. Орієнтування на місцевості

Пригадайте, як можна зорієнтуватися в лісі.

Що означає – зорієнтуватися на місцевості? Уміння орієнтуватися, тобто знаходити напрямки й шляхи на місцевості, визначати географічне положення щодо сторін горизонту – усе це необхідне як у повсякденному житті, так і в багатьох професіях.

Саме слово орієнтування походить від латинського слова орієнс, яке в перекладі означає “схід”. Стародавні народи Середземномор’я

за основний напрямок уважали схід. Так і виникло слово орієнтування.

Визначення напрямків словами ліворуч, праворуч, уперед, назад неточне й у географії не застосовується. Наприклад, якщо ви ходите до школи однією вулицею, то по дорозі певні об’єкти будуть ліворуч від вас, а повертаючись із школи, ті самі об’єкти ви побачите праворуч. Якщо ж напрямок на ці об’єкти визначаємо за сторонами горизонту, то в обох випадках він матиме однакове позначення. І навіть коли для визначення напрямків використовуємо сторони горизонту, потрібно пам’ятати про відносність слів на заході, на сході, на південь, на північ. Наприклад, Київ щодо Львова знаходиться на сході, а щодо Харкова – на заході.

Отже, зорієнтуватися на місцевості – це значить визначити своє місцеперебування щодо сторін горизонту.

– Пригадайте, що таке горизонт.

Горизонт. Видиму частину земної поверхні у вигляді кола, на яке нібито спирається небосхил, називають горизонтом (мал. 18). Лінію злиття небосхилу й горизонту називають лінією горизонту. Ви вже вивчали основні й проміжні сторони горизонту. Пригадайте їх. Основні сторони горизонту – північ, південь, захід, схід. Проміжними сторонами горизонту є: північний схід, південний схід, південний захід, північний захід (мал. 19).

 Орієнтування на місцевості

Мал. 18. Горизонт

 Орієнтування на місцевості

Мал. 19. Основні й проміжні сторони горизонту

Способи орієнтування на місцевості. Орієнтуватися на місцевості можна за допомогою багатьох способів. Спочатку потрібно визначити хоча б одну сторону горизонту. Найзручніше це зробити за допомогою компаса. Цей прилад не завжди буває під рукою, а в давні часи люди взагалі про нього не знали. Тому першими й досить точними орієнтирами для визначення сторін горизонту були Сонце й зорі. Пригадайте походження слова орієнтування. Справді, колись сторони горизонту визначали за сходом Сонця. Однак протягом року розміщення точки сходу Сонця змінюється, і точно на сході вона буває лише в дні весняного й осіннього рівнодення. тому від такого орієнтира відмовилися. Новим і найточнішим орієнтиром стала полуденна лінія. Вона збігається з напрямком тіні, яка опівдні падає від вертикальних предметів. Цей напрямок збігається з меридіаном, який проходить через точку спостереження, а отже, показує напрямок “північ-південь”. Для точнішого визначення напрямку “північ-південь” користуються гномоном.

– Пригадайте, що таке гномон. Що ним вимірюють?

Сонце й годинник (із циферблатом) також можуть допомогти визначити сторони горизонту (мал. 20). Якщо спрямувати годинну стрілку на Сонце, а кут, який утворився між нею й цифрою 1, поділити навпіл, то лінія поділу буде напрямком “північ-південь”. Зрозуміло, що південь буде з того боку, де буде Сонце або де воно було в середині дня. До полудня ділять кут ліворуч від цифри 1, а після полудня – праворуч.

У нічний час орієнтирами стають зорі, сузір’я, Місяць. Вивчаючи природознавство. ви навчилися визначати сторони горизонту за допомогою небесних світил.

– Пригадайте, як зорієнтуватися за Полярною зорею.

 Орієнтування на місцевості

Мал. 20. Спосіб орієнтування на місцевості

Орієнтуватися на місцевості можна також за місцевими ознаками. У цьому випадку потрібні спостережливість і знання певних особливостей об’єктів природи. Так, дерева, що ростуть окремо від інших, мають більше гілок й густіше листя з південного боку, де більше сонячного світла. Кора берези біліша з південного боку. Восени плоди на кущах і деревах швидше дозрівають із південного боку.

Надійним орієнтиром є мурашник. Його південний схил пологіший за північний, частіше мурахи будують його з південного боку дерев.

Пеньок теж допоможе вам визначити сторони горизонту. Річні кільця на зрізі з південного боку товстіші, а з північного – тонші.

Великі камені-валуни з північного боку часто вкриті мохом і лишайниками, бо на затіненому боці більше вологи.

У географічній літературі описано багато природних орієнтирів. Проте потрібно пам’ятати, що вони не є абсолютно точними, і для надійності потрібно використовувати відразу кілька місцевих ознак. Свої особливості є в орієнтуванні на морях та океанах.

Найкраще орієнтуватися на місцевості за компасом (мал. 21).

Навколо Землі існує постійне магнітне поле. За напрямками силових ліній земна куля подібна до магніта з віссю, яка спрямована приблизно з півночі на південь. Усі магнітні лінії сходяться біля полюсів у точки, які називають магнітними полюсами. Намагнічена стрілка в межах магнітного поля встановлюється вздовж силових ліній, указуючи своїми кінцями на північний і південний магнітні полюси. Цю властивість намагніченої стрілки використовують для визначення напрямків під час орієнтування на місцевості. Біля Північного географічного полюса знаходиться північний магнітний полюс, а біля Південного географічного – південний магнітний полюс. Проте треба пам’ятати, що магнітні полюси Землі не збігаються з її географічними полюсами, отже, для точних вимірювань потрібні додаткові математичні розрахунки.

Визначаючи сторони горизонту за компасом, його насамперед треба встановити горизонтально, щоб намагнічена стрілка вільно рухалася. Наступним кроком у роботі з компасом є його орієнтація. Запам’ятайте північний кінець стрілки (інколи його фарбують синім кольором) має чітко вказувати на позначку “Північ” (0° або 360°). Лише таке положення стрілки підтверджує готовність компаса до роботи, до визначення сторін горизонту.

 Орієнтування на місцевості

Мал. 21. Компас

Повторимо головне

– Зорієнтуватися на місцевості – це значить визначити своє місцеперебування щодо сторін горизонту.

– Орієнтуватися на місцевості можна за природними об’єктами (Сонце, зорі, місцеві предмети), за допомогою компаса, годинника, засобів космічного зв’язку.

Ключові терміни і поняття

– Орієнтування, горизонт, лінія горизонту, сторони горизонту, компас, магнітні полюси.

Запитання та завдання

1. Що означає зорієнтуватися на місцевості?

2. Назвіть основні й проміжні сторони горизонту.

3. Визначте якомога більше способів орієнтування на місцевості.

4. Опишіть способи орієнтування за допомогою місцевих ознак.

5. Розкажіть про будову й роботу компаса.

Визначте сторони горизонту за допомогою компаса або годинника з циферблатом.

Скарбничка дослідника

З розвитком мореплавства з’явилася необхідність у приладі, що допомагав би орієнтуватися під час подорожі по морях і океанах. Багато людей у різних країнах стали думати про створення такого приладу, і, нарешті, з’явився компас.

Ім’я винахідника компаса до нас не дійшло. Однак є відомості про те, що компас винайшли в Китаї, приблизно за 200 років до н. е.

Приблизно 800 років тому компасом користувались арабські моряки. Компас у них був подібний до рибки. Намагнічену залізну рибку опускали у воду, і вона щоразу незмінно поверталася головою на північ.

В Європі в той час компаса ще не знали. Уперше про нього почули венеціанські купці, які й привезли його в Італію, а звідти – в Іспанію, Португалію та Англію, а потім і в інші європейські країни. Це було у XII ст.

Прилад намагалися встановити на кожному кораблі, змінили і його форму. Компас став подібним до жаби. А на початку XIV ст. він набув форму сучасного компаса. Його почали робити із стрілкою, що обертається на гострій голці. Компас став незамінним приладом не тільки для мореплавців, а й для сухопутних мандрівників.

Компас – один із найстародавніших винаходів. Він і донині вражає простотою та мудрістю.




Орієнтування на місцевості