Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності

Тема 6. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

§ 34. РЕЛІГІЙНЕ ТА ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

1. Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності.

Оновлення суспільного життя в Україні характеризувалося й новими відносинами між державою і церквою, представниками всіх релігій. Одним із чинників, який уплинув на релігійне життя в Україні уже напередодні проголошення незалежності, було суттєве обмеження державного втручання й послаблення державного тиску на церкву.

Суттєве ослаблення державного тиску,

демократичне ставлення до проявів духовного життя дало можливість церквам різних конфесій істотно активізувати релігійну діяльність.

Відроджувана українська держава стала на шлях утілення в життя загальнолюдських і загальнодемократичних цінностей у відносинах із церквою. Сучасну правову основу відносин між державою та церквою визначають Закон України “Яро свободу совісті і релігійні організації” від 22 квітня 1991 р. та Конституція України 1996 р. Положення закону дають змогу втілити в життя

демократичний принцип свободи совісті та забезпечити віруючим широкі можливості для задоволення релігійних потреб. Закон у рівняв релігійні організації з громадськими. Вони здобули можливість отримати статус юридичної особи, а разом із ним право на просвітницьку, доброчинну, виробничу та іншу суспільно корисну діяльність.

Норми закону та загальнолюдське право на свободу совісті закріпила й розширила Конституція України.

Мовою документів

Конституція України гарантує свободу совісті громадян: “Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою”.

Українська держава розпочала повернення незаконно відчуженої власності церквам. Повернення здійснювалося на підставі Закону України “Про свободу совісті і релігійні організації”. Оскільки цей процес був доволі складним, 4 березня 1992 р. вступив у дію Указ Президента України “Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна”. Процес повернення майна, приміщень виявив конфліктний характер відносин між релігійними конфесіями, зокрема в Західній Україні, а також у Києві.




Основні чинники та особливості релігійного життя України в умовах незалежності