Загальний курс транспорту
РОЗДІЛ 2 ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ
2.2. КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ТРАНСПОРТНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ
Основні напрями Концепції
Удосконалення державного регулювання роботи транспорту. Державне регулювання роботи транспорту має здійснюватися шляхом розроблення нових і перегляду законодавчих та інших нормативно-правових актів, які передбачають однакові підходи до регулювання відносин під час функціонування суб’єктів господарювання ТДК різних форм власності і встановлюють правові, економічні
Державне регулювання роботи транспортно-дорожнього комплексу здійснюється органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством, і передбачає такі напрями:
А) вільне входження у ринки (вихід з ринків) суб’єктів господарювання, що надають транспортні послуги;
Б) захист навколишнього природного середовища, зменшення викидів забруднюючих речовин та підвищення рівня
В) розроблення правових основ транспортно-експедиційної діяльності;
Г) правове забезпечення діяльності спеціальних (вільних) економічних зон, орієнтованих на надання транспортно-експлуатаційних послуг.
Пріоритетними напрямами державного регулювання за окремими видами транспорту є:
Залізничний транспорт:
– внесення пропозицій про зміни до Законів України “Про транспорт” та “Про залізничний транспорт” щодо функцій та структури управління;
– визначення організаційно-правового статусу нових структур управління та тих, що реформуються, а також статусу галузевих підприємств;
– удосконалення відносин суб’єктів господарювання залізничного транспорту з органами державної влади на принципах, вироблених Європейським Союзом;
– розроблення нормативно-правових актів, що забезпечують вільний доступ суб’єктів підприємницької діяльності до залізничної мережі та різних елементів залізничної інфраструктури на основі взаємних угод і повного відшкодування витрат, пов’язаних з їх виконанням;
Морський транспорт:
– розроблення механізму приватизації та реструктуризації підприємств морського транспорту, що відповідає вимогам ринкових перетворень, підтримка інституційних та цінових реформ;
– внесення змін до Кодексу торговельного мореплавства відповідно до вимог ринкових перетворень;
– удосконалення системи безпечного мореплавства, вантажоперевезення та захисту навколишнього природного середовища на рівні світових стандартів;
– створення умов злагодженої роботи різних видів транспорту в приморських транспортних вузлах; автомобільний транспорт:
– удосконалення нормативно-правової бази щодо безпеки перевезень та якості автотранспортних послуг і створення рівних умов функціонування суб’єктів підприємницької діяльності різних форм власності;
– удосконалення системи державної сертифікації автотранспортних засобів;
Дорожнє господарство:
– визначення стабільних джерел і порядку фінансування дорожнього господарства;
– введення мережі платних автомобільних доріг, концесій на їх будівництво та подальшу експлуатацію, а також сервісне обслуговування користувачів, залучення вітчизняних і іноземних кредитів, враховуючи кредити міжнародних фінансових організацій;
Авіаційний транспорт:
– удосконалення нормативно-правового забезпечення приватизації авіакомпаній, акціонування аеропортів, розмежування авіаційних підприємств (аеропорти, авіаційні компанії) та допоміжних служб і формування ринку вантажних авіаперевезень;
– розроблення проекту Закону України “Про аеропорти”;
– визначення порядку закріплення маршрутів за повітряними перевізниками на тендерній основі.
Удосконалення управління транспортною системою
Одним з важливих напрямів розвитку і реформування транспортної системи є подальше вдосконалення управління нею, яке має забезпечити підвищення ефективності роботи транспорту шляхом приведення управлінських і виробничих структур у відповідність з виконуваними обсягами перевезень на основі впровадження сучасних інформаційних технологій.
Реформування галузі шляхом змін форми власності та переходу на нові організаційні форми управління ТДК передбачає:
– визначення об’єктів транспортної інфраструктури, що залишаться у державній власності;
– визначення об’єктів транспортної інфраструктури, які передаються у комунальну власність;
– визначення конкурентних форм діяльності на монопольних транспортних підприємствах;
– внесення пропозицій щодо приватизації об’єктів ТДК, враховуючи особливості кожного виду транспорту.
Основні принципи реформування системи управління транспортом:
– розмежування функцій державного управління та управління підприємствами ТДК;
– розмежування виробничих та регулятивно-контрольних функцій;
– створення організаційних структур управління в об’єднаннях підприємств переважно на комерційній основі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)