Основні поняття про фонди та резерви

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Розділ Х.

ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ, ЗАБЕЗПЕЧЕНЬ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ І ЦІЛЬОВОГО ФІНАНСУВАННЯ

10.1. Основні поняття про фонди та резерви

Балансовий метод обліку передбачає подвійну характеристику кожної суми засобів підприємства, а саме: з одного боку вказується в яких конкретно цінностях ці засоби втілені (знаходяться), а з другого – джерела їх створення і цільове призначення. Термін фонд походить від латини Fundus – основа, що означає загальну сукупність матеріальних,

нематеріальних та грошових засобів, призначених для будь-якої цілі (фонд заробітної плати, житловий фонд, земельний фонд, заохочувальний, бюджетний фонд тощо).

У бухгалтерському обліку фонди завжди означають певні джерела власних коштів цільового призначення, а не засоби, в яких вони втілені.

Фонди підприємств, залежно від їх призначення, поділяють на три основні групи:

– фонди основного призначення;

– фонди економічного стимулювання;

– фонди спеціального призначення;

До

фондів основного призначення на підприємствах відносять статутний фонд (капітал).

Статутний капітал – це загальна сума власних ресурсів підприємства, вкладених засновниками в основні та оборотні засоби, що забезпечують його діяльність. Статутний капітал може формуватись як за рахунок коштів виділених державою при створенні державного підприємства, так і за рахунок пайових внесків учасників при створенні приватних, кооперативних чи акціонерних підприємств. Статутний капітал мають всі підприємства, що займаються комерційною діяльністю. Для більшості недержавних підприємств і організацій розмір статутного капіталу регламентується законодавчими актами. Так, згідно із Законом України “Про господарські товариства” від 19.09.91 № 1576-ХІІ, статутний капітал акціонерного товариства не може бути меншим 1250 мінімальних заробітних плат, товариств з обмеженою відповідальністю – 100 мінімальних зарплат, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діяла на момент створення товариства, страхових організацій – у сумі еквівалентній 1,0 та 1,5 млн. євро (відповідно для страховиків, що займаються видами страхування іншими ніж страхування життя та страховиків із страхування життя), для фондової біржі – 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України від 25.12.02 № 1005/7293, мінімальний розмір статутного капіталу оператора на момент державної реєстрації та власного капіталу на кожну останню звітну дату повинен становити не менше 5 млн. євро. Внески в статутний капітал можуть вноситись у вигляді грошових коштів, матеріальних та нематеріальних активів, цінних паперів тощо. В окремих випадках, визначених законами, встановлюються обмеження або заборона внесення в статутний капітал окремих активів, крім грошових коштів.

Слід також звернути увагу на те, що згідно із статтею 158 ЦК України, частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерних товариств не повинна перевищувати 25 %.

Мінімальний розмір статутного капіталу для підприємств державної форми власності законодавством не регламентується, за винятком тих, що займаються фінансовою та страховою діяльністю. Крім того, на окремих підприємствах державної форми власності величина статутного капіталу в статутних документах може бути і не відображена.

До фондів економічного стимулювання належать:

– фонд розвитку виробництва (фонд нагромадження);

– фонд матеріального стимулювання (фонд споживання);

– фонд соціального розвитку (фонд споживання).

Пунктом 8 статті 75 Господарського кодексу України передбачено, що державні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з їх діяльністю:

– амортизаційний фонд;

– фонд розвитку виробництва;

– фонд споживання (оплати праці);

– резервний фонд;

– інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається згідно затвердженого фінансового плану.

Фонди економічного стимулювання формуються за рахунок прибутку підприємства в пропорції визначеній підприємством і зафіксованій в установчих документах або у затверджених положеннях про ці фонди. На казенних підприємствах встановлюються обов’язкові пропорції з відрахування в ці фонди з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Так Постановою КМУ “Про деякі питання управління казенним підприємством” від 22.07.98 № 1129 встановлено норматив відрахувань у фонд розвитку виробництва і відрахувань на соціальний розвиток і матеріальне стимулювання у розмірі по 45 % та у централізований фонд органу управління казенним підприємством у розмірі 10 %. Витрати за рахунок цих фондів також здійснюють відповідно до установчих документів, положень про ці фонди та фінансового плану.

Так, кошти фонду розвитку виробництва, переважно використовуються на технічне переоснащення, реконструкцію та розширення виробництва та інші виробничі потреби.

Кошти фонду матеріального стимулювання використовуються на виплати винагород за підсумками року, виплату разових премій та інші виплати працівникам, які не відносяться до витрат на виробництво, в тому числі матеріальна допомога.

Фонд соціального розвитку використовується на проведення оздоровчих заходів, оплату путівок в будинки відпочинку та санаторії, медикаментів для оздоровчих та лікувально-профілактичних точок, що знаходяться на балансі підприємства, на організацію культурно-освітніх та фізкультурних заходів, здешевлення харчування, благоустрій колективних садів, надання безповоротної допомоги для першого внеску на кооперативне та індивідуальне будівництво, на погашення кредиту на це будівництво, для надання безвідсоткових позик молодим сім’ям на обзаведення домашнім господарством та інші цілі, передбачені установчими документами чи положенням про цей фонд.

Крім того, за рахунок прибутку, у випадках передбачених законодавством обов’язково, або за рішенням підприємства може створюватись резервний та страховий фонди, які використовують для покриття непередбачених витрат та платежів. Ці фонди спеціального призначення створюються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Згідно з Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.01 № 47, підприємством можуть створюватись з віднесенням на собівартість продукції, робіт, послуг наступні резерви (забезпечення майбутніх витрат і платежів):

– на наступну оплату відпусток і виплату щорічної винагороди за вислугу років, включаючи відрахування на соціальні заходи;

– для відшкодування майбутніх витрат на виконання гарантійних зобов’язань (гарантійних ремонтів проданої продукції).

Згідно плану рахунків ці резерви (забезпечення) враховуються на рахунку 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”.

На всіх підприємствах, незалежно від форм власності, можуть створюватись також фонди цільового фінансування і цільових надходжень.

Фонди цільових надходжень – це, наприклад, цільові надходження на функціонування освіти, медичних закладів, науки і т. д.




Основні поняття про фонди та резерви