Соціологія короткий енциклопедичний словник
ОЗНАКА СОЦІАЛЬНА – спостережувана характеристика досліджуваного соціального об’єкта, що опосередковано (через власну структуру, особливості, функції тощо) розкриває його певну властивість, зв’язок, відношення, взаємодію. Носіями цієї характеристики виступають соціальні явища, процеси, речі, предмети, які, взаємодіючи з даним об’єктом, перебувають щодо нього у відношеннях відображення, позначення, відповідності, заміщення, репрезентації, виміру, показника (індикатора). O. с. –
О. с. може бути як постійною і незмінною, так і непостійною, ситуативною характеристикою об’єкта, тобто за умов, що змінилися, одне і те ж явище, одну І ту ж властивість можуть репрезентувати інші ознаки. Крім того, O. с. поділяються на якісні і кількісні, прямі (безпосередні) й опосередковані, прості й складні, унікальні (рідкісні), поодинокі (виражають окремі властивості) чи множинні (сукупнісні), що виражають спільні властивості багатьох, явищ або груп об’єктів. Вони, зрештою, можуть бути притаманними окремим явищам групи однаковою мірою або ж варіювати, набуваючи різних значень щодо окремих одиниць сукупності.
O. с. – важливе поняття в соціології, що поєднує у собі можливість онтологічного, гносеол., статист., ціннісно-нормативного та ін. тлумачення ознаки та властивостей, що стоїть за нею. Онтологічна інтерпретація цього поняття охоплює об’єктивні засади O. с., коли сама ознака ототожнюється з об’єктивним явищем, що виражає через себе певні властивості іншого явища. У цьому зв’язку ототожнюються одне з одним O. с., показник соціальний та емпіричний індикатор.
Гносеол. трактування O. с. пов’язане із виявленням можливостей формування соціального показника на грунті даної O. с. (або їх набору). Йдеться про те, що в соціол. дослідженні далеко не кожна ознака досліджуваного явища може виступати як об’єктивне підгрунтя його соціального показника чи показників. Для цього здійснюється відбір ознак з огляду на те, які з них найповніше виражають ті чи інші властивості досліджуваного об’єкта, а відтак якою мірою вони можуть стати змістовною основою показника, що будується за допомогою певних теорет. концепцій та нормативних оцінок цього об’єкта. Отже, гносеол. тлумачення O. с. перетворює її на соціальний показник як особливу досліди., пізнавальну конструкцію, що дає змогу соціологові порівняти свої теорет. уявлення про властивості досліджуваного об’єкта з їх емпіричними виразниками – ознаками, уточнити ці уявлення.
Нарешті, статист, інтерпретація поняття O. с. грунтується на розумінні ознаки як характеристики множини і пов’язується з тією обставиною, що соціологія вивчає переважно масові явища і, як і статистика, аналізує їх з допомогою виявлення різних сукупнісних ознак. У ракурсі такої інтерпретації O. с. вимірюється й приводиться до числової форми (індексу). При цьому враховується доступність ознаки для вимірювання, її значимість, вага в характеристиці досліджуваного явища, а на цій підставі – спроможність стати “елементом” індексу.. З’ясовуючи з допомогою статист, засобів інтенсивність вияву ознаки, що вивчається, дослідники мають змогу сформувати й уточнити свої уявлення про неї, а потім і про сам об’єкт.
Категорія О. с, належить до одного понятійного “гнізда”, що його утворюють такі категорії, як соціальна властивість, соціальний показник, емпіричний індикатор та ін.