ПАМ’ЯТЬ

Культурологічний словник

ПАМ’ЯТЬ – один з основних пізнавальних процесів, що включає закріплення, збереження і відтворення людиною її попереднього досвіду. П. є одним із феноменів розумової діяльності людини. Фізіологічною основою П. є утворення, збереження й актуалізація тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку. До народження, коли дитина перебуває в утробі матері, в неї ще немає власної П., вона живе пам’яттю матері. Народження – це поява власного “я”. З того моменту, коли вуха дитини сприймають звуки, очі

– світло, губи – відчувають смак материнського молока, закладаються основи особистості, її П. фіксує все, що діється з нею і в навколишньому середовищі. П. є інформаційною основою всіх психічних процесів. За характером психічної активності, яка домінує в діяльності людини, П. поділяють на моторну, емоційну, образну і словесно-логічну; за тривалістю – на короткочасну і довгочасну. Вимоги практики привели до виділення оперативної П., що обслуговує поточну діяльність людини. Основними процесами П. є запам’ятовування, відтворення й забування. Запам’ятовування буває мимовільним і довільним. Те саме стосується й відтворення. Завдяки П. кожне покоління дістає можливість передавати свої знання і досвід наступному. У цій спадкоємності історія людства набула не лише хронологічно, а й логічно зрілої форми.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


ПАМ’ЯТЬ - Культурологічний словник


ПАМ’ЯТЬ