СПОЛУЧНИК
2. ПЕРВИННІ І ВТОРИННІ СПОЛУЧНИКИ
За походженням сполучники неоднорідні і поділяються на дві групи 1) непохідні, або первинні; 2) похідні, або вторинні. До непохідних (первинних) належать ті сполучники, які не мають у сучасній українській літературній мові співвідносних повнозначних слів і не членуються на морфеми, а деякі – навіть на склади. Ця група невелика і об’єднує сполучники і (й), та, а, але, чи: “Минула ще одна весна Вона була ласкава й ніжна Прощай Годино чарівна Ти прийдеш знов жадана й ніжна” (Переклади М. Лукаша);
Група вторинних охоплює ті сполучники, що утворилися різними способами з інших частин мови. Одні з них є результатом злиття двох слів. Здебільшого поєднувалися займенники та прислівники з прийменниками та частками, пор.: якщо = як (прислівник) + що (займенник),
Інші вторинні сполучники утворилися поєднанням деяких повнозначних слів з прийменниками, сполучниками та частками. Найчастіше поєднуються відмінкові форми займенника той або інші частини мови із сполучниками що, щоб та з прислівником як: тому що, через те що, для того щоб, задля того щоб, між тим як, тоді як, тим часом як, в той час як, з того часу як, у міру того як, після того як, до того як, подібно до того як, у силу того як, незважаючи на те що, перш ніж та ін. Такі вторинні сполучники називаються складеними. Напр.: “Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном, а не в Чернігові, куди адресовані були запросини” (М. Коцюбинський); “Тоді як у дрібних оповіданнях ми найчастіше бачимо селян, робітників, ремісників. …в повістях своїх Франко займається вже тими, на кого працюють ті люди” (М. Коцюбинський); “Чого – чого не перевернулось, не перейшло з того часу, як ще у селі балакали вони по душі, повіряли одна одній свої таємні думки – надії?” (Панас Мирний); “Обличчя його було землисто-сіре… навіть після того, як він витер з нього пилюку” (О. Гончар); “Ти не можеш мене покарати Блискавками з-під милих брів, Бо тебе я навіки втратив Ще до того, як вперше стрів” (В. Симоненко).
Невелика частина вторинних сполучників є наслідком трансформації іменників (раз), прислівників (ледве, тільки, дарма), займенникових прислівників (де, коли, куди, поки, доки), дієслів (мов, немов, хоч, будь), часток (хай, нехай, бо, ніби, аж). Напр.: “- В повіті вже, видно, щось прогули, раз дозори оце порозсилали в усі кінці” (О. Гончар); “Ледве Тарасові минуло 9 літ, як умерла мати” (Панас Мирний); “Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом не хату, а цілий невеличкий будиночок” (Панас Мирний); “Ловила вишня молочним цвітом перелітаючи бджоли й не пускала їх доти, доки вони з тих цвітів солодкий піт не позлизували” (Л. Мартович); “Із вагонів посипалися люди, мов картопля із подертого мішка” (П. Панч); “Хоч сахарня давно вже закинена, розсипалася і заросла травою, в порожніх будинках її раз у раз вчувався шум, немов гомін машин і робітників лишився на старому житлі” (М. Коцюбинський); “Хай мокро на ниві, хай тяжко орати, Та я переверну ще гори ріллі” (С. Олійник); “Єсть у мене ще просьба і друга; Сюю просьбу я шлю твоїй музі. Хай вона, як зозуленька в лузі, Звеселить твого смутного друга” (Леся Українка); “Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться” (нар. пісня).
(2 votes, average: 3,00 out of 5)