ПІДПРИЄМНИЦТВА СОЦІОЛОГІЯ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ПІДПРИЄМНИЦТВА СОЦІОЛОГІЯ – галузь екон. соціології, що вивчає історію і проблеми становлення підприємництва, потреби, цінності та мотиви діяльності бізнесменів, моделі їх поведінки.

Уперше термін “підприємець” (франц. entrepreneur) до наук, обігу ввів англ. економіст Р. Кантильон. Подальшого свого розвитку теорія підприємницької діяльності набула в працях франц. економістів А. Тюрго та Ж.-Б. Сея, англ. політекономістів А. Сміта, Д. Рікардо, А. Маршалла. Більш сучасні уявлення про підприємництво

та підприємця великою мірою пов’язані з М. Вебером, котрий показав, як реліг. погляди стимулювали зародження буржуазно-протестантського “підприємницького духу”, становлення індустріального капіталізму. Великий внесок у розвиток теорії підприємництва зробили також В. Зомбарт, І. Шумпетер, представники “неоавстрійської школи” Ф. фон Хайєк та І. Кінценегер. Вони розглядали підприємця як провідного суб’єкта в ринковому процесі.

П. с. вирізняє три основні моделі підприємницької

поведінки: 1) модель очікування, де поведінкові наміри є результатом особистого ставлення до соціальних норм; 2) атрибутивна (функціональна) модель, що відображає контроль за тим, якою мірою результати співвідносяться (або не співвідносяться) з чиїмись особистими зусиллями та поведінкою і як наміри пов’язані (або не пов’язані) з поведінкою інших; 3) лінгвістична модель, за допомогою якої вивчають те, як мовлення пов’язується з намірами і впливає на них.

Наук, розвідки П. с. фокусують увагу на двох категоріях: 1) підприємець (див.), 2) підприємницька стратегія створення підприємства. Коли соціологи вивчають особистість “економічної людини”, то насамперед вирізняють найважливіші риси та якості, що роблять підприємця підприємцем (зокрема покликання, здатність до передбачення, інтуїція, твердий характер, упевненість у собі, вплив на інших людей, контактність тощо). Альтернативний підхід до підприємницької стратегії також передбачає з’ясування деяких із цих складових підприємницького успіху, зокрема інтуїції, але досі він грунтувався на зразках, інструкціях та схемах планування нового підприємства. Найсвіжіші дослідження залучають до свого розгляду соціальний контекст підприємництва, особливо підприємницькі кадри. Зарубіжні фахівці вивчають також відповідний процес (поведінку і взаємини) та організацію, створену підприємцем, взаємовідносини між організацією та підприємцем. Надзвичайно важливою проблемою, актуальність якої посвідчують новітні напрями у вивченні підприємництва, є створення моделі підприємницької поведінки, зорієнтованої на виробничий процес.




ПІДПРИЄМНИЦТВА СОЦІОЛОГІЯ