Підприємство екологічне

Підприємство екологічне – самостійне або здебільшого регульоване державою і наддержавними органами еколого-господарське новаторство на основі використання різноманітних можливостей для виконання екологічно чистих робіт, створення екологічних товарів і послуг (їх ринку) у результаті використання традиційних джерел енергії, ресурсів, що супроводжується всебічною системою захисту довкілля, а також нетрадиційних (відновлюваних джерел енергії) з метою гармонійного поєднання інтересів суспільства і власних цілей підприємства. Необхідність

широкомасштабного впровадження П. е. зумовлена поглибленням екологічної кризи (див. Криза екологічна). Частка екологічно чистих промислових товарів у світі – менше 1% світового товарообороту, що за сучасних темпів забруднення довкілля, а отже, наростання екологічної катастрофи, загрожує не лише підприємництву, а й виживанню людства. Оскільки механізм ринкового саморегулювання позбавлений важелів збереження природи підприємцями і призвів до екологічної кризи, вирішальна роль в організації
П. е. належить державі та наддержавним органам, що не виключає активної ролі самих підприємців у цьому процесі. Основні функції П. е.: новаторська (продукування нових ідей і зниження рівня екологічного забруднення у виробництві товарів і виконанні робіт, сприяння процесу проектування і виробництву нових, екологічно чистих товарів, здійснення відповідних дослідно-конструкторських розробок); організаційна (вивчення та використання передового досвіду в цій сфері, впровадження якісно та сутнісно нових форм і методів організації виробництва, форм і систем заробітної плати, спрямованих на економію природних ресурсів, електроенергії, недопущення забруднення довкілля або його нейтралізацію, маркетингові дослідження відповідного профілю, створення організаційних структур, підготовка кадрів); господарська (найефективніше використання екологічної техніки й технології та впровадження досконалішої, економії матеріальних ресурсів, якнайповніше використання відходів, раціональне розпоряджання екологічними фондами); гуманістична (створення екологічних систем, що передбачають гармонізацію інтересів людини і природи, виготовлення товарів і послуг та виконання робіт, які не загрожують здоров’ю людей, враховують віддалений вплив на довкілля); особистісна (реалізація принципів еколого-економічного мислення у процесі підприємницької діяльності та екологічного управління підприємством). Принципи еколого-економічного мислення підприємця: 1) необхідність комплексного освоєння новітніх знань про еколого-економічні зв’язки в цілісній еколого-економічній системі відтворення, усвідомлення можливих екологічних ризиків, що виникають у процесі підприємницької діяльності, в найближчій і віддаленій перспективі та ін.; 2) вміння знаходити оптимальні для підвищення ефективності окремого підприємства, галузі й національної економіки варіанти розвитку та охорони довкілля, а також межі допустимого втручання в екологічну систему з тим, щоб не порушити відновлювальний потенціал природи; 3) формування у працівників підприємства еколого-технологічної культури, екологічного світогляду; 4) вироблення еколого-економічної концепції вартості товарів і послуг, виконуваних підприємством робіт, що передбачає урахування витрат на виробництво екологічно чистих товарів і виконуваних робіт або екологічно допустимих норм, квот їх забруднення з метою встановлення оптимальних екологічних націнок; 5) дотримання екологічних і гуманістичних критеріїв на етапі дослідно-конструкторських розробок нових товарів, видів техніки і технології, широке впровадження біотехнологій; 6) здійснення еколого-економічного планування на підприємстві, яке має втілюватися у відповідній політиці передусім для профілактики екологічно шкідливих дій та наслідків; 7) формування психофізичних якостей підприємця з урахуванням екологічної компоненти (цілеспрямованість у діяльності щодо збереження довкілля й належна працьовитість та відданість цій ідеї, психологічна стійкість у реалізації цієї мети та ін.). Першорядне завдання держави та наднаціональних органів у цій сфері – розробка відповідного законодавства та використання на цій основі економічних й адміністративних важелів. На національному рівні ними є: а) створення системи державного обліку в екології та центрів екологічного аудиту; б) запровадження системи стимуляційних цін і надбавок за екологічно чисту продукцію, виконувані підприємством роботи; в) виконання громадських робіт у сфері екології; г) ліцензування видів діяльності, що негативно впливають на довкілля, можливість закриття підприємств, які порушують допустимі норми забруднення; д) запровадження системи екологічного маркування товарів та екологічної сертифікації підприємств-виробників; е) додаткове оподаткування екологічно шкідливих виробництв і пільгове – підприємств екологічного профілю; ж) надання пільгових кредитів підприємствам екологічної орієнтації та дорожчих – фірмам протилежного профілю та ін. На наднаціональному рівні такими заходами є: а) створення своєрідної екологічної конституції всіх країн світу, в якій було б визначено не лише взаємні зобов’язання держав щодо збереження довкілля, включення екологічних норм до міжнародних угод, а й основні принципи еколого-економічної діяльності підприємств, фірм, компаній; б) наднаціональне регулювання такої діяльності в межах інтеграційних угруповань, яких наприкінці XX ст. налічувалося бл. 100; в) проведення на рівні ООН та інших міжнародних організацій комплексної інвентаризації основних екологічних ризиків у сфері підприємницької діяльності, а також екологічної класифікації найважливіших видів продукції; г) розробка на рівні ГАТТ/СОТ системи принципів торгівлі товарами і послугами у сфері міжнародної торгівлі з урахуванням екологічної складової. На мікрорівні перед підприємцями стоять завдання широкомасштабного впровадження біотехнологій, створення безвідходних виробничо-технологічних циклів, підприємств з переробки відходів, дезактивації забруднених територій, виробництва надійної апаратури для вимірювання ступеня забруднення довкілля та ін.




Підприємство екологічне