Плутократія

Політологічний словник

Плутократія (грецьк. plutokratia, від plotos – багатство і kratoc – влада) – 1) державно-політичний устрій, за якого політична влада формально або фактично належить найбагатшим членам суспільства, здебільшого представникам фінансового капіталу, банкірам; 2) панування багатіїв – олігархів, які, завдяки своєму фінансово-економічному становищу, активно й цілеспрямовано впливають на державні владні інституції, корегують у власних інтересах як внутрішню, так і зовнішню політику держави, тобто керують країною. Поняття

“П.” походить від імені бога Плутона – бога багатства в давньогрецькій міфології, якого зображали або у вигляді незрячого сивого мудреця, що нагороджував людей багатством, або у вигляді хлопчика, який тримає в руках ріг достатку. В сучасному суспільно-політичному житті П. є неодмінним і досить впливовим суб’єктом державно-політичного життя, який через власні фінансово-економічні важелі не лише доволі тривалий час контролює діяльність уряду, а й активно впливає на наслідки законотворчого процесу
законодавчого органу тієї чи іншої держави. Неодмінна умова існування П. – наявність корупції (продажності державних, політичних, громадських діячів, зрощення державної влади із структурами організованої злочинності), яка набула поширення на планеті, але з різною мірою інтенсивності свого впливу. Влада П. постає реальною загрозою для нестабільних соціальних систем, які лише формуються і перебувають на початковому етапі впровадження і розвитку ринкової економіки й політичної демократії, тобто для більшості самостійних держав колишнього СРСР.

Аналіз політики: Концепції і практика. – К., 2000; Білоус А. Політико – правові системи: світ і Україна. – К., 2000, Валлерстойн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире. – СПб., 2001; Демократія. Управління. Бюрократія. – К., 2001; Луман Н. Власть. – М., 2001.

А. Черній




Плутократія