Подвоєння і подовження приголосних – Орфографія

Українська мова
Орфографія

Подвоєння і подовження приголосних

Подвоєння виникає внаслідок збігу однакових приголосних:
1. Префікса й кореня слів
– українського походження: відділ, возз’єднання, заввишки, ззаду, оббити;
– іншомовного походження (якщо існують відповідні непрефіксальні утворення): ірраціональний (раціональний), контрреволюція (революція), сюрреалізм (реалізм).
2. Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, юннат, міськком, реммаш.
3. Кореня або основи на – н –

і суфіксів – н(ий), ‑н(ій), – ник, – ниц(я): вино – винний, закон – законний, щодня – щоденник; письменниця, віконниця, відмінниця.
4. Основи дієслова минулого часу на с і зворотного афікса – ся: винісся, пасся, розрісся, трясся.
Подвоюються також приголосні:
1. У прикметникових суфіксах – енн(ий), – анн(ий), а також у похідних іменниках із суфіксом – сть і прислівниках: здійсненний, здійсненність, непримиренність, непримиренний, старанний, старанність, старанно.
2. У словах бовван, ввесь, ввічливий, ссати і похідних: бовваніти, ввічливість, ссавець.
Подовженими приголосними (на письмі
подвоєними) бувають м’які д, т, з, с, ц, л, н інапівпом’якшені ж, ч, ш, коли вони виступають:
1. Перед я, ю, і в усіх відмінках середнього роду ІІ відміни (за винятком родового відмінку множини з нульовим закінченням): знаряддя – знаряддям (знарядь), багаття – у багатті (багать), галуззя, мотуззя, волосся, колосся, збіжжя, обличчя, сторіччя.
2. Перед я, ю, і, а також перед е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого і жіночого роду Івідміни (за винятком родового множини із закінченням – ей): суддя – судді – суддю – суддів, стаття – статті – статтею.
3. Перед ю в орудному відмінкові іменників жіночого роду однини ІІІ відміни, якщо в називному відмінку їх основа закінчується на м’який або шиплячий приголосний: молодь – молоддю, мить – миттю, мазь – маззю, розкіш – розкішшю.
4. Перед я в прислівниках: зрання, навмання, спросоння.
5. Перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллють, а також у похідних наллю, виллю та ін.




Подвоєння і подовження приголосних – Орфографія