Політика стабілізації доходів

Політика стабілізації доходів – комплекс заходів держави, спрямованих на дотримання сталої і динамічної рівноваги у розподілі та перерозподілі доходів між основними класами, соціальними верствами і групами. Діяльність держави в цьому напрямі реалізується у регулюванні процесу розподілу доходів у політиці доходів, у системі соціального страхування, в аграрній політиці (зокрема, паритету цін) та ін. Певна стабілізація заробітної плати досягається передусім встановленням її мінімуму, укладанням колективних договорів між підприємцями

і профспілками, індексуванням доходів, централізованим встановленням рівня заробітної плати у деяких країнах (Швеція, Австралія, Нідерланди). П. с. д. в аграрному секторі здійснюється шляхом надання субсидій і дотацій фермерам (у країнах ЄС такі субсидії наприкінці 90-х становили щорічно бл. 230 млрд дол.), цінової політики тощо. Деякий контроль за доходами капіталу встановлюється шляхом запровадження прогресивного оподаткування. До низки заходів держава вдається з метою подолання бідності. В Україні внаслідок
антинародної соціально-економічної політики, глибокої економічної кризи, значної диференціації доходів більшість населення перебуває на межі та поза межею бідності. Ситуація почала змінюватись лише 2005 (див. Подолання бідності).




Політика стабілізації доходів