Політолог

Політологічний словник

Політолог – фахівець з вивчення сфери політичних відносин, політичної системи суспільства, питань внутрішньої і зовнішньої політики тощо, з діагностики, прогнозування політичних процесів та управління ними. В Україні до кінця 80-х років XX ст. термін “політолог” не вживався. Пов’язано це було з тривалим нехтуванням наукового вивчення політики, соціально-політичних процесів у суспільстві. Адміністративно-бюрократична система не мала потреби в політичній науці. З початком відкритості, публічності політичної

діяльності з’явилася потреба у виробленні компетентних процедур, ефективних рішень. Це визначило гострий попит на кваліфікованих професіоналів – політологів, які мають спеціальну наукову підготовку.

До сфер та об’єктів діяльності політолога належать: політичні системи, органи державного управління, політичні партії і рухи, органи центрального, місцевого і регіонального самоврядування, засоби масової інформації, наукові й дослідні центри, де П. може працювати на таких посадах, як референт, радник, аналітик, науковий співробітник. П. повинен бути обізнаним із фундаментальними досягненнями

класичної та новітньої політичної думки, знати основні закономірності й тенденції розвитку політичного життя суспільства, систему інститутів державної влади, основи законодавства, методологію та методику політологічних досліджень.

Політолог має самостійно визначати поточні і фундаментальні цілі суспільно-політичного розвитку, розробляти інноваційні політтехнології, володіти навичками прогнозування кризових чи конфліктних ситуацій у політичному житті, розробляти заходи і практичні рекомендації щодо їх запобігання та усунення. Важлива ділянка діяльності П. – викладання соціально-політичних дисциплін у навчальних закладах, поширення політичних знань, демократичних засобів управління.

В останні роки в українському політичному житті особливе місце посідає проблема політичних технологій, зокрема технологій виборчої кампанії, технологій вироблення, прийняття та втілення політичних рішень, технологій політичного іміджу та інших, що стали предметом ретельного вивчення у прикладній політології та окремим напрямком діяльності вітчизняних політологів. Особливий попит на цих фахівців зростає як під час виборів різного рівня, так і в перші місяці після перемоги на виборах тих чи інших лідерів, політичних партій.

Нині актуальними є питання розширення мережі підготовки фахівців П. у нашій державі. Першими у цьому напрямку діяли такі вузи, як Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, Донецький, Дніпропетровський, Львівський та інші державні університети. В останні роки в цьому напрямку чимало роблять й вузи недержавної форми власності, зокрема Міжрегіональна Академія управління персоналом. Окрім підготовки політологів різної спеціалізації, в МАУП видається чимало фахової літератури та монографій з цього напрямку. В останні роки розгорнули свою діяльність Українська академія політичних наук, Українська асоціація політологів, Асоціація молодих українських політиків і політологів, Асоціація політичних психологів та інші об’єднання, виходять політологічні часописи. Активно заявили про себе такі центри політичних досліджень, як Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, Інститут держави і права НАН України, Міжнародний інститут глобальної і регіональної безпеки. На базі багатьох вузів та академічних інститутів створено спеціалізовані ради з підготовки фахівців – політологів. Формування та утвердження вітчизняної школи політологів значною мірою сприятиме зміцненню демократичної ходи нашої держави.

Віват Академія. – К., 2004; Бабкіна О. В., Горбатенко В. П., Кудряченко А. І. Політологія: Підруч. для студ. вузів. – К., 2001; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 199/.

А. Кудряченко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Політолог - Довідник з політології


Політолог