Поняття про комп’ютерні віруси. Класифікація комп’ютерних вірусів. Принципи “зараження” комп’ютерним вірусом диска і пам’яті комп’ютера

ТЕМА 4. ОСНОВИ РОБОТИ З ДИСКАМИ (5 ГОДИН)

Урок 22

Поняття про комп’ютерні віруси. Класифікація комп’ютерних вірусів. Принципи “зараження” комп’ютерним вірусом диска і пам’яті комп’ютера

Мета:

– увести поняття комп’ютерного вірусу; ознайомити учнів з видами та типами вірусів, шляхами зараження ПК вірусами та основними методиками боротьби з вірусами;

– розвивати практичні навички роботи з ПК, мишею та клавіатурою;

– розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять;

– виховувати

уміння самостійно приймати рішення та нести за нього відповідальність.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

1) Що називають форматуванням диска?

2) Для чого проводять дефрагментацію дисків?

3) Навіщо та як проводити діагностику диска?

4) Які існують правила записування та зчитування інформації на ГМД?

5) Чи завжди файли займають тільки сусідні кластери?

6) Що називають дефрагментацією диска? Якою утилітою вона здійснюється? Яку

роль при цьому відіграє FAT (таблиця розташування файлів)?

7) Яким чином можна відновити пошкоджену інформацію на диску? Якими утилітами це здійснюється?

II. Мотивація навчальної діяльності

– Що ви знаєте про людські віруси?

– Як можна заразитися людині вірусом?

– Що робити, коли людина заразилася вірусом?

– До чого призводить діяльність вірусів в організмі?

– А як ви вважаєте, комп’ютер може захворіти?

III. Вивчення нового матеріалу.

Міні-лекція вчителя

1. Комп’ютерні віруси

У1989 р. 23-річний американський студент Роберт Морріс написав невеличку програму. За його задумом програма-жарт повинна була непомітно розповсюдитися з одного комп’ютера на інший, не заважаючи їхній роботі. Але допущена в програмі помилка змусила інформацію розповсюдитися з великою швидкістю, від чого всі канали зв’язку ЕОМ виявилися перевантаженими і наукова інформація, накопичена в обчислювальних центрах, у своїй більшості стала непридатною для використання. Всього за кілька годин найважливіші мережі східного і західного узбережжя СІЛА були виведені з ладу. Епідемія охопила шість тисяч комп’ютерів, об’єднаних у 70 систем, за допомогою яких відбувався обмін найважливішою інформацією.

На сході були пошкоджені комп’ютерні центри таких великих закладів, як Масачусетський технологічний інститут. Гарвардський, Пітсбургський, Мерілендський і Вісконсинський університети, науково-дослідна морська лабораторія. На заході Каліфорнійський і Стенфордський університети, науково-дослідна лабораторія НАСА, Ліверпульська лабораторія ядерних досліджень. Усі вони були зв’язані супутниковою системою “АРПАНЕТ”. А причиною всього стала маленька програма-жарт, запущена в систему.

Надалі такі програми почали називати комп’ютерними вірусами.

Комп’ютерним вірусом називають певну сукупність виконуваного машинного коду, яка може створювати свої копії (що не обов’язково співпадають з оригіналом) і вміщувати їх у файли, системні області комп’ютерів, комп’ютерні мережі.

Вірус – це своєрідна програма, яка, на відміну від звичайних програм, ніколи не зберігає себе у вигляді окремих файлів, а також може виконувати різні небажані дії в комп’ютері.

Ознаки діяльності вірусів на комп’ютерах:

– відео – та аудіоефекти (на екрані монітора несподівано чи періодично з’являються певні графічні заставки, зображення на екрані може видозмінюватися або спотворюватися, комп’ютер може програвати музичні фрагменти);

– робота на комп’ютері істотно уповільнюється;

– деякі програми не працюють або працюють неправильно;

– комп’ютер “зависає” у звичайних ситуаціях;

– вміст деяких файлів на дисках виявляється спотвореним;

– інформація на дисках втрачається;

– втрачається доступ до робочих дисків тощо.

Віруси можуть проникати в обчислювальну систему двома шляхами:

– по-перше, з інфікованого комп’ютера при копіюванні з нього файлу, що містить вірус;

– по-друге, при запуску програми, розділеної між кількома комп’ютерами, в тому числі й при завантаженні операційної системи.

Зазвичай віруси розміщуються у файлах, які здебільшого керують роботою. Це файли ОС, системних і прикладних програм, драйверів, пристроїв, файли об’єктних модулів і бібліотек, дисковий і системний завантажувачі, початкові тексти програм мовами високого рівня.

2. Види та типи вірусів

Ознака класифікації вірусів

Опис

За об’єктами зараження

Файлові – заражують виконувані файли, а також допоміжні програми, що завантажуються при виконанні інших програм

Завантажувальні – заражують сектор завантаження диска

Текстові – заражують текстові файли редактора Word, інші документи та об’єкти, що містять макроси

За зовнішнім виглядом

Звичайні – код вірусу можна побачити на диску

Невидимі (Стелс-віруси) – використовують особливі засоби маскування і при перегляді коду вірусу не видно

Поліморфні – код вірусу видозмінюється

За результатами діяльності

Безпечні – не виконують ніяких дій, окрім свого розповсюдження і видачі різних повідомлень або інших ефектів (перезавантаження комп’ютера тощо)

Небезпечні – призводять до втрати інформації та зруйнування обчислювальної системи

3. Профілактика зараження:

– використання надійних джерел програмного забезпечення;

– перевірка інформації, що надходить ззовні;

– встановлення захисту від запису на зйомних дисках із файлами;

– обмеження доступу до комп’ютера сторонніх осіб;

– регулярне створення резервних копій.

IV. Підсумок уроку

Рефлексія роботи на уроці

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника.

Написати твір-мініатюру:

– “Що було б, якби комп’ютерні віруси з’явилися одночасно на всіх ПК у світі”;

– “Що вміють та не вміють комп’ютерні віруси”;

– “Як у світі ведеться боротьба з поширенням комп’ютерних вірусів”.




Поняття про комп’ютерні віруси. Класифікація комп’ютерних вірусів. Принципи “зараження” комп’ютерним вірусом диска і пам’яті комп’ютера