Посилення королівської влади

ЄВРОПА ВІЗАНТІЯ АРАБСЬКИЙ СВІТ

§ 13. Франція

1. Посилення королівської влади

У 987 р. після смерті короля Людовіка V Ледачого припинилося правління династії Каролінгів. Правителі герцогств і графств обрали нового короля. Ним став представник роду Робертинів – граф Гуго Капет. Прізвисько він отримав від назви чернечого капету, який носив як світський абат монастиря св. Мартина. Гуго став родоначальником нової королівської династії Капетінгів (987-1328).

Проте в ті часи наявність королівського титулу не свідчила про справжню силу

та владу. Гуго Капет володарював тільки у своєму спадковому домені, що простягався вузькою смугою з півночі на південь і включав міста Париж та Орлеан. Наприкінці X ст. ці землі дедалі частіше починають називати Францією.

Історична цікавинка

За правління третього представника династії Капетінгів короля Генріха І (1031-1060) трапилася подія, що становить для нас особливий інтерес. Наприкінці 40-х років XI ст. Генріх І відправив до великого київського князя Ярослава Мудрого посольства проханням видати

за нього заміж доньку Анну. Прибувши до Франції, Анна написала батькові: “До якої жахливої країни ти мене віддав. Тут звичаї потворні, житла похмурі, церкви жахливі”. Генріх І одружився з Анною Ярославною і вона стала королевою Франції. У шлюбі Анна народила трьох синів. Проте стати французьким королем судилося тільки старшому – Філіппові. У1059 p., ледве Філіппові минуло 7 літ, як Генріх його коронував і проголосив співправителем. Приблизно через рік після коронації сина Генріх І помер, залишивши опіку над філіппом його матері Анні Ярославні. До нашого часу збереглись її власноручні підписи на французьких документах.

Саме за правління Філіппа І (1060-1108) поступово починає посилюватися королівська влада. Король вів уперту боротьбу з феодалами, замки яких межували з його володіннями. Син і наступник Філіппа І, внук Анни Ярославни, король Людовік VI Товстий поклав край свавіллям феодалів на землях свого домену, зруйнувавши їхні замки. Значний крок в об’єднанні Франції був зроблений за правління Людовіка VII. Завдяки шлюбу з Альєнорою, єдиною спадкоємицею герцогства Аквітанія, Людовік VII приєднав цю велику й багату область до своїх володінь. Шлюб однак, виявився нетривалим. Після розлученні Альєнора вийшла заміж за Генріха Плантагенета, який у 1154 р. став англійським королем. Усі його французькі володіння, що простягалися від Ла-Маншу до Піренеїв, перейшли до Англії. Капетінги втратили вихід до моря, який вдалося відвоювати Філіппу II Августу (1180- 1223). Територіальні приєднання Філіппа II збільшим королівський домен майже в 4 рази. Однак Аквітанія залишилася в руках Плантагенетів.

 Посилення королівської влади

Проголошення Гуго Капета королем. Художник Ж. Алокс. XIX ст.

У зв’язку з розширенням домену королівська влада мала упорядкувати органи загальнодержавного управління. Верховним органом управління стала Королівська рада. Це була постійна установа, до якої входили наближені до короля феодали і знавці законів. Із Королівської ради виокремився Паризький парламент і фінансове відомство – Рахункова палата. У минуле поступово відходила васальна служба й запроваджувалася державна.

У сфері внутрішнього управління найважливіші реформи були проведені зусиллями французького короля Людовіка IX Святого (1226-1270). Так його звали за глибоку віру в християнські ідеали та прагнення втілювати їх у життя. Передусім король рішуче заборонив міжусобні війни у своєму домені. Королівський суд, центральним органом якого був Паризький парламент, став загальнодержавною установою. Часто король особисто вислуховував скаржників, які шукали справедливості.

Людовік IX виступив організатором Сьомого й Восьмого хрестових походів. Під час Восьмого він і помер від епідемії чуми.

АКВІТАНІЯ – велика територія на південному заході Франції, розташована між Піренеями і річкою Луарою. Із XIII ст. називається Гієнь. Південна частина Аквітанії, що складала окреме герцогство, називалася Васконія. Звідси її пізніша назва Гасконь.

 Посилення королівської влади

Король Людовік IX зі своєю сім’єю вирушає в хрестовий похід. Мініатюра. XIV ст.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XIV ст. З “Історії Людовіка IX Святого” хроніста Жана де Жуанвіля

Не раз улітку після меси король, обіпершись об дуб, сідав у Венському лісі (поблизу Парижа) і наказував присісти біля нього всім, хто бажав поговорити з ним віч-на-віч, а не посередництвом прево (королівського чиновника). І тоді він питав: “Чи є тут хто-небудь зі скаргою?” І ті, у кого вона була, піднімалися. І тоді він кликав радників і казав одному з них: “Викладіть мені суть справи”.

І коли він бачив, що можна щось виправити… то втручався у справу сам. Я бачив якось улітку, як він ішов до паризького саду, одягнений у сорочку з камлота, камзол без рукавів, шарф з чорної тафти, обвитий довкола шиї, акуратно причесаний, у шапочці з білим павиним пером на голові, для того, щоб вершити суд.

 Посилення королівської влади

Людовік IX Святий приймає скарги. Мініатюра. XIV ст.

Поступово утверджувалася віра у священне походження королівської влади. Людовік IX почав видавати загальнодержавні закони і запровадив єдину монетну систему. Сучасники вважали правління Людовіка IX земним втіленням біблійних ідеалів справедливості й миру, “золотою добою” спокою та добробуту. Тому король ще за життя став святою людиною в очах своїх підданих. Упродовж його тривалого правління Франція перетворилася на велику європейську країну.




Посилення королівської влади