Посол

Політологічний словник

Посол – 1) дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство; 2) повноважний дипломатичний представник найвищого рангу. Термін у першому значенні, згідно з існуючою в сучасному міжнародному праві класифікацією, закріпленою у Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961 p., – це голова дипломатичного представництва 1-го класу. Він акредитується при главі держави. Повна офіційна назва – Надзвичайний і Повноважний Посол (англ. Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary). Віденський регламент 1815 р. визнавав

за П., на відміну від дипломатичних представників інших класів, так званий представницький характер. Вважалося, що лише П., який персонально представляє главу держави, що направила його, безпосередньо виступає від імені монарха, який призначив його, і може вимагати приватної аудієнції у монарха країни перебування. Право назначати П. визнавалося тривалий час лише за Росією, Австрією, Великобританією, Пруссією та Францією.

Сучасне міжнародне право не визнає правових відмінностей між П. – главами

дипломатичних представництв інших класів. Віденська конвенція 1961 р. визначає, що, “інакше як за старшинством та етикетом не повинно бути жодних відмінностей між главами представництв в силу їх належності до того чи іншого класу”. Це один із істотних проявів принципу суверенної рівності держав.

Згідно з другим значенням П. означає найвищий дипломатичний ранг, який присвоюється дипломатичному персоналу органів зовнішніх зносин. У колишньому Радянському Союзі ранг Надзвичайного і Повноважного Посла присвоювався указом Президії Верховної Ради СРСР. У незалежній Україні, як і в більшості країн демократії, П. призначає глава держави – президент, президентським указом присвоюється і дипломатичний ранг П.

Дипломатический словарь: В 3 т. – М., 1984; Дипломатія сучасної України: Енциклопедичний довідник. – К. 1997; Политологическая энциклопедия. – М., 2003.

А. Кудряченко




Посол