ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Розділ 15

ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Історичний та етимологічний аспекти східноукраїнської фразеології плідно розробляли О. Потебня, Ф. Буслаєв, І. Срезневський, М. Сумцов, пізніше – М. Толстой, Л. Коломієць, Ф. Медведєв, Я. Спринчак, М. Демський, В. Мокієнко, А. Івченко, Ф. Янковський, І. Лепешев, В. Коваль та ін. Велику цінність становлять матеріали семитомного “Етимологічного словника української мови” за ред. О. Мельничука, двотомного “Словника староукраїнської мови XIV – XV ст.”; “Этимологического словаря

славянских языков: Праславянский лингвистический фонд” (вып. 1 – 13, 1974 – 1986). Опубліковані “Этымалагічны слоунік фразеалагізмау” І. Лепешева (1981; 2004), “Опыт этимологического словаря русской фразеологии” М. Шанського, В. Зиміна, А. Філіппова (1987), “Словарь русской фразеологии: Историко-этимологический справочник” О. Біриха, В. Мокієнка та Л. Степанової (1998), “Славянские древности” в 5 т. (т. I – 1995, т. II – 1999), у яких певною мірою представлена спільнослов’янська чи українська фразеологія.




ПОХОДЖЕННЯ І ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ