Походження назви “Русь”

Історія України
Історія України від прадавніх часів до середини XVI ст.

Українські землі за доби раннього Середньовіччя (V – середина XI ст.)

Походження назви “Русь”

У ході етногенезу, фундаментом, базою якого є спільна територія та мова, формуються характерні риси матеріальної і духовної культури етнічної спільності: подібність рис господарської діяльності, побуту, релігійних уявлень, обрядовості, розуміння оточуючого природного світу й міжлюдських відносин. Поступово складаються особливості національної психології,

спільна самосвідомість, у якій важливе місце посідає уявлення про спільне походження. Зовнішнім проявом етнічної самосвідомості є спільна самоназва – етнонім. Для східних слов’ян це слово “Русь”.
Першими серед східнослов’янського населення стали називати себе русами поляни. Багато дослідників звертають увагу на співзвучність назви “Русь” з назвами річок Рось (найбільша після Дніпра на території полян), Росава, Роставиця. У зв’язку з цим популярною серед науковців є думка,
що поляни перебрали на себе ім’я одного з племен, що проживало уздовж річки Рось, а згодом русами стали йменувати всіх мешканців утвореної за участю полян Київської держави.
Деякі вчені вважають, що назва “Русь” скандинавського походження. Так спочатку називали вихідців зі Скандинавії – варягів, а вже потім термін “русичі” став використовуватися стосовно полян.
Існування однокореневих до терміна “Русь” слів у різних мовах значно ускладнює проблему з’ясування походження самоназви східних слов’ян. Відомо, що офіційні назви “Русь”, “Руська земля” в X-XI ст. стали загальновживаними на всьому просторі середньовічної східнослов’янської держави.




Походження назви “Русь”