Predmety


Пояснення безробіття на кейнсіанських та неокласичних засадах

УРОК 48

Пояснення безробіття на кейнсіанських та неокласичних засадах

Мета уроку: поглибити й систематизувати знання учнів про теоретичні засади утворення безробіття; визначити особливості поглядів різних наукових шкіл на причини виникнення та існування безробіття; розвивати вміння учнів аргументувати свою думку; виховувати самостійність; формувати цілісність знань з вивченої теми.

Основні поняття: неокласична і кейнсіанська теорії, ефективній попит, природне безробіття.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

>> Прийом “кубування”

Упродовж короткого часу (2-4 хв) учнів потрібно провести через процес “кубування”, пропонуючи їм викласти на папері свої думки з теми “Сучасний погляд на проблему безробіття”. Слід запропонувати учням поміркувати й використати такі вказівки: опишіть це, порівняйте це, установіть асоціації, проаналізуйте це, знайдіть застосування цьому, запропонуйте аргументи “за” чи “проти” цього. Зробивши спостереження, учні записують їх на папері впродовж визначеного часу. це повторюється для всіх завдань, використовуються всі аргументи – від логічних до безглуздих. Після того як письмове завдання виконано, учні діляться результатами своєї роботи. Часто це робиться спочатку в парі. Кожен обирає три завдання й зачитує партнеру те, що в нього написано з цього приводу. Після того як один з учасників закінчує читати, інший оцінює кожен пункт, висловлюючи схвалення або ставлячи запитання.

¦ Що таке безробіття? Які показники його характеризують?

¦ Чим зайнятий відрізняється від безробітного?

¦ Про що змушує вас думати слово “безробітний”?

¦ Чому виникає безробіття?

¦ Якими засобами можна знизити рівень безробіття в країні?

¦ Чи може економічне зростання цілком подолати безробіття?

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Аналіз причин виникнення безробіття проводять багато які з економічних шкіл. Існує два принципово відмінні трактування безробіття: неокласичне та кейнсіанське. Иеокласичне, що є своєрідною конкретизацією класичного, пояснює безробіття жорсткістю зарплати, негнучкістю цін і хибністю економічних прогнозів. Кейнсіанське трактування грунтується на ідеї недостатності сукупного попиту.

Зусилля багатьох держав, у тому числі нашої, тривалий час були спрямовані на ліквідацію безробіття, на те, щоб усі працездатні були зайняті в суспільному виробництві. Проте час довів, що таку повну зайнятість забезпечити неможливо, оскільки існують фрикційне та структурне безробіття, які є невідворотними. Дж. Кейнс писав: “Иайбільш значущими вадами суспільства, у якому ми живемо, є його нездатність забезпечити повну зайнятість” (Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег.- М., 1949.- С. 359). Тому останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, за якої оплачувану роботу мають менш ніж 100 % працездатних. Інакше кажучи, у разі повної зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень безробіття називають нормальним, або природним. Коли виникає циклічне безробіття, фактичне безробіття є більшим за природне, тобто наявне надмірне безробіття.

IV. Вивчення нового матеріалу

Заслуга Кейнса в розробці теорії безробіття полягає в тому, що він розробив логічну модель механізму, який розкручує економічну нестабільність та її інтегральну складову – безробіття. Кейнс помітив, що зі зростанням національного господарства в розвинутому ринковому господарстві в більшості населення споживається не весь прибуток, певна його частина перетворюється на заощадження. Щоб вона перетворилася на інвестиції, необхідно мати визначений рівень так званого ефективного попиту, споживчого та інвестиційного. Зниження споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, зменшується попит на інвестиції. У разі падіння стимулів до інвестування виробництво не зростає й навіть може згортатися, що призводить до безробіття.

Сучасна теорія зайнятості й ринку праці серед головних постулатів приймає норму природного безробіття для країн Західної Європи на рівні 4-5 %, Північної Америки – 6,5-7 %. При цьому впродовж другої половини XX ст. у зв’язку з глобалізацією економіки й формуванням транснаціональних ринків праці, поширенням міграції та зростанням мобільності робочої сили, посиленням соціального захисту безробітних, зростанням динамічності економіки загалом помітно зростає і природна норма безробіття.

Для України, з її відносно низьким рівнем мобільності робочої сили, норма природного безробіття, імовірно, може бути прийнятою на рівні 3,5-4 %.

Різні макроекономічні аспекти явища безробіття відзначені в його двох трактуваннях: неокласичному та кейнсіанському. Зі вступного курсу економічної теорії, у якому розглядаються класичне і кейнсіанське трактування безробіття, відомо, що більш “макроекономічним” є кейнсіанське пояснення, адже саме воно пов’язує безробіття із сукупним попитом. Класичне пояснення пов’язує безробіття з рівнем зарплати.

Проте сучасні неокласики, які пов’язують безробіття також із загальним рівнем цін, економічними прогнозами головних економічних суб’єктів, зробили це пояснення більш “макроекономічним”. Отже, зупинимося на неокласичному поясненні безробіття. Воно акцентує увагу на таких явищах, як жорсткість зарплати, негнучкість цін, хибні прогнози щодо інфляції.

Жорсткість зарплати. Ідея жорсткості зарплати є розвитком і конкретизацією ідеї класиків про завищену зарплату. Жорсткість, тобто нездатність зарплати бути гнучкою і регулювати ринок праці в напрямі забезпечення повної зайнятості, пояснюється принаймні трьома причинами: законодавством про мінімальну зарплату, монополізмом профспілок, намаганням використати зарплату з метою стимулювання ефективності виробництва.

Рівень зарплати є засобом розв’язання або загострення суперечностей між працюючими (інсайдерами) і непрацюючими (аутсайдерами). Чим вищою стає зарплата для працюючих, тим, за інших рівних умов, стає більшою кількість безробітних. У цьому напрямі діє підвищення мінімальної зарплати та явний (або неявний) тиск профспілок під час укладання трудових угод між найманими працівниками та підприємцями. Уявлення, що зарплату можна використовувати як стимул для кращої роботи й засіб запобігання плинності кадрів, також зумовлює “негнучкість” зарплати щодо зниження.

Негнучкість цін. Коли йдеться про рівень зарплати, завжди мають на увазі реальну зарплату, тобто -. Зрозуміло, що рівень цін на товари та послуги (P) є зовнішнім відносно ринку праці чинником. Якщо виявляє недосконалість ринок товарів та послуг, то так само стає недосконалим і рівень зарплати як засіб саморегулювання ринку праці. Иавіть коли між профспілками та підприємцями існує домовленість про стабільність зарплати на певному відрізку часу, реально зарплата може продовжувати змінюватися під впливом цін.

Хибні пронози. Суб’єкти, що домовляються про зарплату, намагаються передбачити майбутні ціни. Але у своїх передбаченнях учасники угод можуть помилятися, тоді безробіття може відрізнятися від свого природного рівня.

Кейнсіанське трактування безробіття також грунтується на ідеї певної недосконалості ринку, але учасники угод можуть помилятися у своїх прогнозах, і коли ці передбачення виявляються неправильними, безробіття може відрізнятися від свого природного рівня.

Відповідно до своїх уявлень про причини безробіття неокласики висловлюють також пропозиції щодо політики держави для його подолання. Передусім держава повинна змусити ринок працювати. Серед засобів “примусу” – зменшення соціальної допомоги, що стимулюватиме безробітних більш активно шукати роботу.

Кейнсіанське трактування безробіття також грунтується на ідеї певної недосконалості ринку. Але якщо для класиків ця недосконалість породжена втручанням держави в дію ринкових сил, то для кейнсіанців, навпаки, причина недосконалості закладена у власне ринковому саморегулюванні. Фактично кейнсіанське трактування – це тлумачення циклічного безробіття, спричиненого періодичною відсутністю ефективного попиту. Неефективний попит, у свою чергу, пояснюється заниженими доходами домогосподарств. Логіка пояснення така.

Як відомо, кейнсіанські рекомендації щодо обмеження безробіття зводилися до пропозиції стимулювати сукупний попит з боку держави. З кейнсіанської моделі випливає, що уряд може стабілізувати економіку за допомогою відповідної фіскальної політики. Збільшення державних видатків і скорочення податкових ставок веде до збільшення сукупного попиту. Масштаби збільшення залежать від величини мультиплікатора, яка буде різною для державних видатків, трансфертних платежів і податків. Під час Великої депресії 30-х років уряд США намагався вплинути в такий спосіб на сукупний попит, а також сформував програму суспільних робіт, відповідно до якої було створено близько 4 млн. робочих місць. Такий самий підхід було впроваджено і в інших ринкових економіках у періоди стагнації та масового безробіття. Критики цього підходу вважають, що збільшення зайнятості в державному секторі повністю або частково нейтралізується її скороченням в приватному секторі. Вони також дотримуються думки, що програми зі створення робочих місць є неефективними ще й тому, що надають допомогу працівникам із низькими доходами й низьким рівнем кваліфікації, тоді як безробітними часто виявляються висококваліфіковані працівники, що ці програми не мають довгострокового ефекту. Прихильники цих програм відзначають, що ринок праці дуже диференційовані, що попит на працівників низької кваліфікації в приватному секторі є обмеженим, що програми суспільних робіт зменшують безробіття серед некваліфікованих працівників.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

>> Знайдіть правильну відповідь.

1. Серед перелічених нижче тверджень визначте неправильні.

1) Якщо фактичний обсяг ВНП дорівнює потенційному, економіка розвивається в умовах повної зайнятості.

2) Фрикційна форма безробіття бажана для суспільства.

3) Якщо рівні фактичного і природного безробіття однакові, об’єми потенційного й фактичного ВНП збігаються.

4) За умов повної зайнятості рівень фрикційного безробіття має бути нульовим.

5) Усі вищенаведені твердження правильні.

2 . Серед перелічених нижче тверджень визначте правильне.

1) В економіці з повною зайнятістю зростання попиту не впливає на рівень цін.

2) Головна форма вираження відкритої інфляції – товарний дефіцит.

3) Ринковий механізм здатен упоратися з будь-якою інфляцією без втручання держави.

4) Повній зайнятості відповідає 100%-ва зайнятість населення.

5) Фактичний рівень безробіття не може бути вищим від природного рівня.

6) Усі твердження правильні.

7) Усі твердження неправильні.

3 . Серед тверджень, наведених нижче, визначте неправильне.

1) Коли в економічній системі починається етап підйому, зникає структурне безробіття.

2) Пропозиція грошей залежить від розміру відсоткової ставки.

3) Купівельна спроможність грошей перебуває в прямо пропорційній залежності від загального рівня цін в країні.

4) У разі зниження відсоткової ставки альтернативна вартість збереження грошей зменшується і зростає попит на готівку.

5) Трансакційний попит на гроші залежить від розміру відсоткової ставки.

6) Усі наведені вище твердження є некоректними.

4 . Повна зайнятість пов’язана з такими факторами:

1) повною відсутністю безробітних;

2) гіперінфляцією;

3) поняттям потенційного ВИП і природною нормою безробіття;

4) циклічним безробіттям.

5 . Рівень безробіття за повної зайнятості:

1) дорівнює нулю;

2) не враховує циклічного безробіття;

3) не враховує лише структурного безробіття;

4) не враховує лише фрикційного безробіття;

5) не враховує лише структурного та фрикційного безробіття.

6 . Якщо фактичний ВНП дорівнює потенційному, то:

1) циклічне безробіття відсутнє;

2) рівень безробіття дорівнює природному;

3) в економіці наявне фрикційне безробіття;

4) в економіці наявне структурне безробіття;

5) усі перелічене вище є правильним.

Відповіді:

1 – 4; 2 – 7; 3 – 4; 4 – 3; 5 – 5; 6 – 5.

>> Розв’яжіть задачі

Завдання 1

Визначте рівень безробіття в національній економіці за таких умов: чисельність населення країни становить 50 млн. осіб; населення у віці до 16 років, а також особи, що перебувають у тривалій ізоляції, – 12 млн.; природний ВВП – 470 млрд. грн.; природна норма безробіття – 6 %; фактичний ВВП – 90 % від природного ВВП; особи, що вибули зі складу робочої сили, – 13 млн.

Розв’язання

Робоча сила:

50 – 12 – 13 = 25 (млн. осіб).

Зайняті за природної норми безробіття:

25 • 0,94 = 23,5 (млн. осіб).

Виробіток на зайнятого:

470 тис. грн/23,5 тис. грн. = 20 тис. грн.

Фактичний ВВП:

470 • 0,9 = 426 (млрд. грн.).

Кількість зайнятих:

423/20 = 21,15 (млн. осіб).

Безробітні:

25 – 21,15 = 3,85 (млн. осіб).

Рівень безробіття:

3 85/25 • 100 % = 15,4%.

Задача 2

Припустімо, що 2 % зайнятих щомісяця втрачають роботу, а 23 % безробітних щомісяця знаходять її. Визначте стаціонарний рівень безробіття.

Відповідь:

У національній економіці 2 % зайнятих щомісяця втрачає роботу (s = 0,02). Це означає, що середній період перебування в стані зайнятості становить близько 67 місяців, або 5,5 року. Близько 23 % безробітних знаходять роботу щомісяця (f = 0,23), тобто середній період пошуку роботи триває чотири місяці. Тоді стаціонарний рівень безробіття дорівнює:

 Пояснення безробіття на кейнсіанських та неокласичних засадах

У цьому прикладі природна норма безробіття становитиме 8 %. Для зниження цієї норми слід зменшувати коефіцієнт звільнення або підвищувати коефіцієнт працевлаштування. Коефіцієнти звільнення і працевлаштування характеризують рівень природної норми безробіття, але не дають відповіді на запитання, чому, власне, існує безробіття.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

1 . Опрацювати теоретичний матеріал.

2 . Творче завдання: розробити програму боротьби держави з безробіттям.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...